Художній твір зимовий ранок 8-10 речень зазначити кольори неба, хмар, сонця.

Япрокинулася від яскравих променів сонця.підійшла до вікна та побачила чарівний пейзаж,від якого я не могла відірвати очей.на чистому блакитнявому небі я побачила дивовижні промені сонця,на які начебто хотілося подивитися,але не виходило.сонечко заглядало в мої та ніжно посміхалося.як це гарно!   але раптом блискуче сонечко змінилося на сріблясті хмари,які дуже  хотіли полюбитися людям так як сонце.з цих хмаринок посипалися білесенькі пластівці,які падали на на землю,створюючи м яку ковдру.мені так сподобався цей пейзаж,що я швидко вдяглася та вибігла на вулицю.який гарний зимовий ранок!

Сказка об Огне и Воде

Жили-были Огонь и Вода. Захотели они в лес пойти. Взяли корзинки и пошли. Шли-шли и заблудились. Огонь говорит:

- Идём вправо!

- Нет, давай влево! – спорит с ним Вода. Спорили, спорили и разошлись в разные стороны.

Вода идёт по лесу, поит деревья, цветы, грибы своей живительной влагой. Огонь бежит. Торопится скорей дорогу домой найти. Бежал, бежал и упал. От Огня загорелся лес! Кусты, трава, мох, деревья!

Вода почувствовала неладное и поспешила к Огню. Затушила она бушующий Огонь и сказала: «Давай будем рядом идти! Пока мы вместе, никакой беды не случится. Вместе мы скорей дорогу домой найдём». Огонь согласился с Водой. А когда пришли домой, Огонь стал печку топить, а Вода кашу варить!

                      Українські народні звичаї і традиції

Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них — світовідчуття та світосприймання нашого народу.

Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.

Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї, карають Бог і люди, а, за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв, народжуються діти, які стають вовкулаками.

Після хрещення до хати сходились родичі та сусіди. Не можна було приходити з порожніми руками.

Говорячи про сімейні звичаї українців, слід згадати про приймац-тво, яке було традиційним явищем сімейних відносин та полягало у переході чоловіка до батьків дружини, якщо в цьому була необхідність. За приймаків також вважались посиновлені сироти.

Багатющий скарб звичаїв нашого народу ми отримали в спадок і мусимо зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам'ять нашого народу.