Придумати казку про горіх або каштан

На краю лісу росли горіх і каштан. одного ранку проснувся горіх, дивиться - каштан увесь білий. - звідки в тебе така гарна одіж? - радіючи за нього, запитав горіх. - це цвіт, - гордо відповів каштан. – в тебе такого не буде. горіх зітхнув. - о-о! який чудовий в каштана цвіт! то діти завітали до лісу і милувались каштаном. на горіха ніхто й не глянув. як каштан відцвів, горіх зацвів. його цвіт був дуже скромний. каштан глянув і відвернувся: «аж соромно рости поряд. що подумають, коли дізнаються про те, що він мій друг? » пройшов на обох деревах з’явились зелені плоди. згодом на горіх почали сідати птахи і клювати їх. ті зривались з гілок, падали на землю. каштан сміявся: - дивись! моїх не чіпають. бояться. подивився горіх, а вони обсипані зеленими колючками. дійсно страшно. глянув на свої, а ті гладесенькі, беззахисні. зітхнув бідолаха та мовчки порадів за друга.

Объяснение:

У кожної людини є найдорожчі місця в житті. Для мене — це вулиця, на якій я виросла. Зараз живу далеко звідти, але завжди пам’ятаю про неї і повертаюся туди.

Це маленька затишна зелена вулиця носить назву «Соборна». Духмяні грона білих акацій, п’янкий аромат жовтих лип, пухнастий цвіт струнких тополь, чарівні листя кленів — такою запам’яталася моя вулиця.

Наш колишній триповерховий будинок стоїть у затишному місці. У маленькому зеленому дворі багато яскравих квітів.

Запам’ятався мені на нашій вулиці і старовинний білий будинок із колись розкішним, а тепер, на жаль, занедбаним садом. Де-не-де збереглися маленькі одноповерхові будиночки в квітучих деревах і густих кущах.

Нещодавно ми з мамою ходили нашою вулицею. Початок її веде від Дніпра, від нашої улюбленої набережної з красивим пам’ятником — гордим вітрильником. У кінці вулиця знов повертає до річки через відому алею Слави.

Яка краса на Соборній восени! Дерева стоять у багряному, жовтому листі, яке потихеньку спадає додолу. Йдеш по ньому, наче по прекрасному м’якому килимі. З Дніпра доноситься свіже повітря. Відчуваєш незвичайний спокій і повне злиття з природою. Такий мій рідний куточок у Херсоні — вулиця Соборна.

Здається мені, мов у казці, Життя тут щасливо іде. І знову всім серцем бажаю Вернутись в дитинство своє.

в спілкуванні. Тут ше зав’язати знайомство, звернутись до людини, яку не бачиш. Якщо вона не захоче спілкування, то не відповість – і це краще, ніж отримати відмову в реальному житті.
В Інтернеті ще до знайомства можливо одночасно спілкуватись і кількома людьми, і ніхто не бачить, як саме ви зараз виглядаєте. На реальну зустріч ви підете з тим, хто вас зацікавить насправді.

Ви ладні вибирати спілкування згідно власних вподобань та інтересів, прочитати анкету, яку заповнила людина, інформацією про його інтереси, і ви знаєте, що з вами спілкуються тому, що хочуть цього в даний момент.
Можливість перервати спілкування в будь-який момент. При реальній зустрічі це важче зробити, але в Інтернеті ви знаєте, що можете вимкнути скайп або вийти з соціальної мережі.

Але ж,хто там насправді? Існує кілька стереотипів спілкування в Інтернеті. Там, по ту сторону монітору, з точки зору стереотипного, обов’язково сидить негарна дівчина, закомлексований хлопець або, що ще гірше, шахрай або злочинець. Так, фотографії на сайті знайомств можуть бути оброблені фотошопом, але чи ви самі так не робите? Про вас можуть подумати так само! Ви не можете повністю довіряти відомостям в анкеті, але більшість з них легко перевірити під час спілкування в мережі.