Визначити рід прикметників, свіжого листяб різнобарвних квітів, червоної смщродини, терпкого кропу, гарячогу піску, гострої осоки.

свіжого листя - с. р.,

різнобарвних квітів - мн. роду  немає,

червоної смородини- ж.р,     

гарячого піску -  ч.р,

гострої осоки- ж.р;

  одного дня тихе болото ніби хтось збурив. усі його мешканці гомоніли, лементували, галасували, доводили одні одним, хто на що здатен. — скрекеке! — розпиналася жаба, — я найкраще співаю, мене все болото слухає. я найкраще стрибаю, я найшвидше бігаю! — чекай-но, — хитнула чубатою головою чапля, — а чи постоїш ти на одній нозі так, як я? — бу-гу! — зареготав бугай. — артистка знайшлася! ось коли я співаю, аж шибки в селі деренчать. — деренчать, коли я співаю, — обурився деркач, — хіба ти так умієш? — всі знають, що найкраще співаю я! квік! квік! — випхнув пихато груди кулик. тоненька очеретинка слухала всі ті розмови і все нижче схилялася до води. — а ти чого мовчиш? — запитав її вітер. бо я нічого не вмію робити. — таке скажеш, — засміявся вітер, — кожен щось вміє, тільки треба те вміння розбудити. о диво! тоненька очеретинка ожила, заспівала. та такою була її пісня, що всі мешканці болота заслухалися. а вітер полетів далі, бо мусив скрізь побувати, всім повірити в себе.

Объяснение:

У повісті «Сіроманець» Миколи Вінграновського дядько Чепіжний виступає негативним персонажем. Він старшого віку, житель села, працює у колгоспі. Та часто ухиляється від роботи. «Поробиш ці дні і за мене, — сказав Чепіжний жінці. — Я довго не буду. Туди і назад». Він бездушний, погано відноситься до тварин : «Кінь крутився під ним, харапудився, але Василь бив його прикладом рушниці по заду, і кінь віз його далі». Брехливий, всі збитки спирав на вовка. Не один раз вночі крав «у полі солому на мотоциклі». Повбивав вовчиху і вовченят, «премій за вовків получив стільки, що аж чорного мотоцикла купив", ями копає по лісосмугах на звірів. Любить говорити неправду, навіть сторожиха баба Маня дала зауваження перед кореспондентами: «І тобі не стидно отаке городити». Користолюбний, «премій за вовків получив стільки, що аж чорного мотоцикла купив», шукає від всього зиск, не вміє пробачати : «А збитки за козу? Я своє дарувати «за так» не звик!». А ще він злий і затаїв зло на вовка, постійно переслідує його, хоч Сіроманець вже старий і незрячий та не причиняє зла людям. Вовк відчував небезпеку від дядька, тому й «загнав Чепіжного по шию в озеро і сам сів на березі». У словах Чепіжного багато ненависті, люті та неправди:" жри мене", "я сам би перегриз йому горло", "зуби не зуби, а метрові кілки затесані, язичище горить, як черінь, і пахне від нього кров'ю, почав підкрадатися до наших посівів, толочив, припустімо, ячмені й пшеницю". Мені не подобається дядько Чепіжний, бо він поганий, злий та жорстокий, не любить тварин, говорить неправду.

Я старалась.