Не правильне утвореня словополучення а) вибачте нас б)дякую тобі в)хворий на грип г)розпочати о сьомй годині

В) хворий на грип - не правильне

ответ:

на мою думку «екологія мови» –це наука про середовище мови і процеси, які відбуваються в ній, про взаємодію розмовної і літературної української мови. як відомо, наша мова – одна з «спадкоємців» старослов’янської, «церковнослов’янської»,   яку нині вживають тільки при проведенні православних богослужінь. з плином часу процеси, що змінили старослов’янську мову на українську, стали менш помітними, і простежуються тільки фахівцями в області мови. мова жива, поки в ній відбуваються мовні процеси, вона розвивається, спрощується, багато явищ в ній розчиняються, і вона живе! якщо мова не розвивається, вона вмирає, виходить з ужитку, як, наприклад, латинь, і далі на ній можуть говорити тільки маленькі групи людей, використовуючи її як мову профессіоналізмів в своїй сфері.

объяснение:

Високий-вищий

Вузький-вужчий

Тяжкий - тяжчий

Дужий дужчий

солодкий - солодший

швидкий - швидший

добрий - добріший

м`який – м`якший

близький - ближчий

легкий -легший

короткий - коротший

різкий – різкіший

 

 

Вищий ступінь порівняння прикметників і прислівників в українській мові має дві форми: просту (синтетичну) й складену (аналітичну).

Проста форма утворюється від основи прикметника (прислівника) шляхом додання суфікса «-іш-» або «-ш-». Особливості чергування звуків:

·         У першому разі (зі суфіксом «-іш-») основа залишається без змін: тугий — тугіший (туго — тугіше), різкий — різкіший (різко — різкіше), сухий — сухіший (сухо — сухіше

·         У другому випадку (з використанням суфікса «-ш-») основа прикметника може зазнавати певних змін:

- Суфікси «-к-», «-ок-», «-ек-» випадають: солодкий — солодший (солодко — солодше), короткий — коротший, широкий — ширший.

- Приголосні «г», «з», «ж» разом із суфіксом -ш- утворюють звукосполучення «-жч-». Існує сім таких прикметників і стільки ж прислівників: важкий — важчий (важко — важче), тяжкий — тяжчий (тяжко — тяжче), близький — ближчий (близько — ближче), низький — нижчий, вузький — вужчий, дужий — дужчий, дорогий — дорожчий (дорого — дорожче). Ці зміни зберігаються і в похідних словах (дужчати, ближчати, подорожчання);

1.    У двох прикметниках і двох прислівниках ці зміни не відбуваються: легкий — легший (легко — легше), довгий — довший (довго — довше);

2.    Приголосний «с» разом із суфіксом -ш- зливається в звук «-щ-». Таких прикметників і прислівників три: високий — вищий (високо — вище), товстий — товщий (товсто — товще), красивий — кращий (красиво — краще). Паралельно з формами товщий, товще існують товстіший, товстіше. Звук «щ» зберігається і в похідних словах (покращити, потовщення);

3.    Приголосні «т», «д» перед «-ш-» вимовляються як «ч», «дж», але на письмі ця зміна не відбивається: короткий — коротший [корочший], багатий — багатший[багачший], молодий — молодший [молоджший], гладкий — гладший [гладжший] (аналогічно й у прислівниках).

Основа прикметника і прислівника може залишатися без змін: м 'який — 

м 'якший, дешевий — дешевший, здоровий — здоровший.