Сложите предложение с фразеологизмом танталовые муки. на украинском с 8 марта

Впустелі перед собою я бачив воду і то були справжні танталові муки! з восьмим березня!

Зсамого початку свого життя кожна людина кріпко-накріпко зв'язана зі своєю рідною землею. це та земля, по якій дитина робить свої перші кроки. та земля, яка годує її хлібом, що виріс на її нивах. по цій землі дитину вперше ведуть за руку батько та мати. рідна земля - це та, яку бачиш першою в житті та запам'ятовуєш аж до обрію - вулицю, ліс, поле, річку, рідні дитсадок та школу. багато місцин побачить ще в житті людина. але цю, найпершу та найголовнішу, вона не забуде ніколи. закриєш очи - і ось воно, постає перед поглядом, неначе наяву.здавна воїни йшли на битву, заховавши за пазухою мішечок з рідною землею, приклавши його до серця. щоб, якщо проллється кров на чужині, то нехай оросить рідну землю. якщо вже не доведеться лягти в землю до своїх предків, то нехай її насиплють на могилі друзі. а ті, хто від'їжджав надовго або назавжди на чужину, теж везли з собою жменьку рідної землі. навіщо вся ця сентиментальність, спитає хтось. адже земля скрізь однакова. ну, десь вона піщана, десь з глиною, а десь чорнозем. от і уся різниця. але ж ця жменя рідної землі для людини - дуже важливий символ. це уособлення любові до близьких людей, до своїх кревних родичів, до батьківщини. тобто символ найтеплішого та найріднішого для кожного.

  до нас п`ятого травня заїхав прадід.я його дуже любила,за те що він міг розповідати дуже цікаві розповіді,про те як він був на війні.я завжді слухала його істроії так що аж запам`ятовувала.   ось коли,дев`яте травня з ранку я перша встала,коли ще й півник всіх не  будив.встала я для того щоб його привітати з святом.дуже цінувала я прадіда,тому ж дев`яте травня дуже любила.мені було цікаво послухати його історію.він мені обіцяв ще й вчора.я спочатку хотіла прокинути дідуся але чому сь я не захотіла будити свого діда який і так напевно хоче поспати.тому я чекала поки він прокинеться.коли ж він встав то я його привітала з святом і подарувала малюнок якій малювала коли ще дід спав.йому сподобався малюнок.і я вже зрозуміла-треба слухати! дідусь починае. -так ось онучко я коли з своїми друзями перемогли були раді і хотіли щоб всі в україні були раді що вони можуть жити.але це було дуже складно.багато фашистів,які хотіли в нас вкрасти нашу неньку-україну.та ми не хотіли її вітдавати.бо вона ж наша.мі її любимо,піклуемось.та потім коли ми вже прийшли з війни у багатьох були глубокі рани.у когось шрами,у когось без ноги або без руки.не було тих людей які цілісіньки прийшли.скланді були тоді часи.тож я поважаю це свято бо наша ненька тоді була вільна.вільна від ворогів. -дідусю ходіть до кухні.вже все готово! загукала дідуся мама. дідусь повільно спускався.йому було важко.   вечері дідусь вже їхав собі в село.мені було сумно,але я багато чого зрозуміла,пізнала.тому я ще намалювала йому малюнок де мі разом з дідусем.