Написати твір, про 8 березня. 2 клас

Інастав чудовий час, квіти квітнуть у віконці, там де наша вчителька сидить. я в віконце, і я  бачу наш двір. вже уроки закінчились. я пішов до магазину купувати мамі квіти. і коли я в дім зайшов,  моя мама радісно сказала і синку мій любий , так і зробив я мамі приз, за працю, і її добре и велике серце.

Кожна людина- це окремий світ. ми різні: ми по-різному сприймаємо обставини життя, по-різному на них реагуємо. ми можемо бути адекватними і неадекватними, красивими і некрасивими, розумними і не дуже. але є те, що нас об'єднує. всі ми — люди, а основною ознакою людини є розуміння і всепрощення. іноді нам здається, що всі люди навколо нас неприязні, вони не поділяють нашої точки зору, їм не подобається наш одяг, манера вести розмову тощо. але ж озирніться! всі ці люди — це ми з вами. кожна людина — неповторна! тож давайте її сприймати саме як явище неординарне, давайте пробачати одне одному, довіряти. давайте принаймні спробуємо бути терпимішими, адже всі ми діти матінки-природи. у всіх нас різні почуття, емоції, і не можна однозначно сказати, хто правий в тій чи іншій ситуації. любімо одне одного, поважаймо. нехай розквітнуть усі наші таланти, нехай кожна людина зрозуміє, що завдання життя не в тому, щоб бути на стороні більшості, а в тому, щоб жити згідно із внутрішнім законом, законом справжньої людини.

Ми живемо в дуже неспокійному світі, у якому зникають духовні ціності. часто доводилося ставати свідком брехні, злочиності , вульгарності, люди потерпають від своїх вчинків. невже нашому суспільству не зрозуміло, що нам надається лише один шанс ,щоб жити. чому світ такий жорстокий ? я постійно собі це питання. із ненавистю наповнена людська душа. син цурається батька, мати- зозуля відмовляється від свого дитяти. влада і гроші цінуються понад усе. нищаться одвічні людські ціності, наче відходять у небуття такі почуття, як совість, честь, благородство. не треба далеко ходити. потрібно залишитися у храмі власної душі. скоро там буде порожнеча. я важаю, можливо моя думка і хибна, що в житті все повинно бути в своїх межах. головне бути впевненим у своїх можлтвостях. але не можу втриматись від зневаги, коли бачу людську ваду , таку як егоїзм. байдужість , холодність- це гірші риси людини бо саме в них народжується жахливий злочин. звісно всі ми не без гріха . потрібно з повагою ставитися до тих людей, які змінюють свої недоліки на хороші якості. давайте , перемагати свої недоліки, цінувати людей і світ стане кращим!