Завдання: подані слова згрупуруйте у три стовпчики: 1)слова, в яких основа складається з кореня. 2) слова в яких основа складається з кореня і префікса. 3)слова в яких основа складається з кореня, префікса та суфикса. показ, перевал, лоза , висадки, клен, приказка, зруб, порадник, сом, поле, вигін, мряка, політ, прогулянка, затишок, прадід, прабабуся.

1)лоза,клен, сом, поле, мряка; 2)показ, перевал, зруб, вигін, політ, прадід, прабабуся; 3)висадки, приказка, порадник, прогулянка, затишок.

Бути добрим, робити добрі справи, людям – всьому цьому вчать нас з самого дитинства, і з ранніх років всі знають, як треба правильно чинити, і мало хто дотримується цих правил. люди найчастіше думають тільки про себе і не хочуть іншим просто так, без якоїсь вигоди. домагаючись грошей, багатства або роблячи кар’єру важко бути добрим до оточуючих, от і здається, що їх оточують вороги, і ніхто не поспішає першим налагоджувати відносини. навіщо ж у такому випадку робити добро? роблячи добрі справи безкорисливо, ми ємо комусь поліпшити своє життя, а значить, міняємо і весь цей світ в цілому. сама людина змінюється внутрішньо, вона стає кращою, чистішою і не тільки є іншим, але і виправляє своє життя. не можна відкладати добрі справи на потім, або думати, що в тебе зараз немає можливості , кожен може іншому і трохи змінити світ. поспішайте робити добро – адже пройшовши повз, ви вже не зможете повернутися і . найчастіше люди виправдовують себе відсутністю можливості і грошей, а свою злість і погане ставлення до людей – невдачами і труднощами: «от якби у мене був мільйон, а так що я можу, адже у мене і так все погано: важка робота, маленька зарплата, з чого я буду ? ». але добро – це не сотні витрачених тисяч або всьому населенню земної кулі – тим, хто поруч з тобою і тоді на землі не залишиться нещасних. як багато значать для нас добре слово і щира участь і, як рідко ми це отримуємо. не потрібно намагатися всім і кожному, але турбота про своїх близьких, участь і співчуття друзям, маленькі послуги знайомим і безкорислива чужим людям – це вже сильно змінить ваш світ. поспішайте робити добро сьогодні, адже завтра ви можете не встигнути і втратити близьких і рідних, не придбати вірних друзів, відштовхнути хороших людей і перетворитися на нікому не потрібного старого, який бурчить на всіх навколо і тяготиться своїм життям. що означає бути доброю людиною? так, не кожна людина добра… не кожен знає тлумачення цього словосполучення. бути добрим – значить посміхатися, просто всім посміхатися. навіть тим, хто косо подивився, хто заподіяв багато зла, болю, мук, смутності, сліз, образ, печалі. це все не є пороком для того, щоб бути злою людиною. я вважаю себе доброю людиною. для цього не потрібно багато грошей, потрібно просто йти назустріч і . ось і все. добро повернеться бумерангом, це вже доведено. і якщо мені буде зле, то я знаю, що добро завжди прийде на мені , , принесе удачу. хотілося б, щоб добрих людей було в тисячу разів більше. але не кожен вихований правильно, не кожному пояснили, що означає бути добрим. деяких просто життя навчило, інші ж самі це усвідомили. добра людина – та, у якої добрі думки. та, хто любить оточуючих його людей і намагається їм , навіть якщо вони ведуть себе з ним не дуже добре. добра людина може пробачити іншому практично все… і не ображається через дрібниці. така людина думає про те, що зробити гарне і корисне, а не дурниці всякі… вона не буде домагатися того, чого хоче будь-якої ціною, тому що вона буде дбати про інших людей теж, щоб не заподіяти їм зла, щоб їм було комфортно поруч з ним. можна багато говорити, але якщо коротко, то доброю людиною називають того, кому небайдужа доля інших людей, і хто думає не тільки про своє благополуччя, а й про благополуччя оточуючих його людей. добрим бути потрібно для того, щоб вносити в наш світ гармонію. але все не так просто. абсолютна доброта ні до чого доброго не і не буде такою без своєї протилежності. навіть у найгіршому вчинку, людині можна знайти щось хороше, потрібно тільки трошки напружитися. бути добрим – значить виконувати свою маленьку функцію, яка дозволяє існувати нашому суспільству. при цьому не важливо, хочемо ми цього чи ні. адже коли ми робимо добро, ми найчастіше комусь ємо. люди, не забувайте творити добро. воно ж так мало коштує…

Не було ще такого літнього ранку,— хіба вже каміння з неба,— щоб дід арсен, прозваний бушлею, всидів дома. де там! як тільки над обрієм зажевріє велика досвітня зоря, вже арсен на ногах. почепить через плече стару шкіряну торбу з вареним зерном, що пахне кутею (рибі на принаду), убгає в кишеню круглу бляшану баночку з великими й малими гачками, вудки в руки і — гайда до річки. йде , бо, як сам каже, ноги вже не козацькі — болять од старості.а надворі світає й світає. на луках туманець при самій траві стелеться, лелеки вздовж болота походжають — як матроси: у чорних штанях та білих-пребілих сорочках. походжають, походжають на своїх тонких та довгих ногах, потім, дивись, ізнявся котрийсь, полетів, а в червоному дзьобі — жабеня: дітям своїм, лелеченятам, сніданок поніс.

— ба! — скаже тоді арсен, задерши голову до лелеки.— ухопив, кажеш? ну, неси, неси, погодуй своїх голопуцьків.

і чимчикує собі далі. вудки на плечі колих-колих, гачки в баночці брязь- уже й до річки недалеко. вологою з лісу потягло та мокрою глиною з круч.

на річці теж туман. та такий густий, що й води крізь нього не видно, а тільки чути, як вона шепелявить у кущах верболозу — течія сильна.

— кахи, кахи! — закашляє арсен, бо важко йому в тумані дихати.

а з-під кручі котрийсь ранній :

— ану, діду, не кашляйте лишень, бо всю рибу порозганяєте! — жартує.

постоє арсен трохи над кручею, погомонить з та й покашляє далі. тільки-но вибухає арсен своє «кахи! », так поперед нього або сонний заєць підскочить і дремене геть, або припутень з гнізда зірветься, або вепр злякано хрокне й затріщить сухим хмизом, ті бояться лісовики дідового кашлю.

іти арсенові недалеко: до того місця, де верба у воду впала, як він був ще молодий. упала та й досі лежить, бо таки міцно вчепилася корінням за кручу.

якої тільки риби не водиться біля тої верби дідової! вдень соми-вусачі в корчакуватому гіллі сплять, уночі вайлуваті лящуки та дужі, як воли, коропи поміж тим гіллям нишпорять, смакуючи варене зерно, що його дід на дно сипле для принади. а вранці ще й прудкі краснопері в'язі навідуються — тож ловиться арсенові рибка щоднини.

тільки одного разу не прийшов бушля до річки. усі , що вудили в той ранок, страх як здивувалися. міркували і сяк і так:

може, занедужав старий, може, заспав, бо в таких літах на зорі тільки й спиться, а вночі думки всякі в голову лізуть та привиди — старече безсоння. аж воно не захворів арсен і не заспав.

а сталося от що.

вставши, як і завжди, раненько, прихопив арсен своє начиння та й пішов з двору. на небі, поміж хмарами, ще висів блідий ріжок місяця, а на сході вже біліла вузенька смужка світанку. арсен пристояв біля повітки, обмірковуючи, що його робити: прийти до річки в отаку рань — поплавків на воді ще не буде видно, до того ж попереду крута . про цю він за все своє життя наслухався таких жахів, що й зараз, на старості, побоювався вночі тієї чорної прірви при самій стежці до річки. то бачили в ній вовка, що ніс на спині ягня з колгоспівської кошари, то чули, як там щоночі плакав або реготав пугач на самотньому всохлому кленові арсен знав, що все те могло бути, знав і те, що справжній страх не такий уже й страшний, як вигаданий. тож, зміркувавши так, вирішив іти: що буде, те й буде.

крута починалася одразу ж за селом. на підході до неї арсен, обзиваючи себе «боягузом» та «як малою дитиною», стишив ходу й ступав майже нечутно. місяць стояв низько, вже не зазирав у , тому в ній панувала темрява і чаїлася якась недобра тиша. аж раптом попереду, неподалік од арсена, щось завовтузилося й зашелестіло. старий зупинився і, затамувавши подих, уп'явся очима в те місце, звідки чулася вовтузня. незабаром з виповзло на стежку щось біле, як шмат полотна. завмерло на хвилю, потім обернулося на місці й посунуло просто на арсена. відчуваючи, як по спині мурахами побіг морозець, арсен хутко скинув з плеча вудки й наставив їх перед себе.