Познач речення з поширеним звертанням а) потім старанно вимив руки, відтираючи піском бензинову кіптяву, що в*їлася в тіло, здається, до кісток б)зоре моя вечірняя, зійди над горою в)"підійди до мене, дівчино", -покликала мати г) на превеликий подив, зустріли його там добре, без ворожнечі

«Лютень» – давньоруська назва лютого. Цей місяць в деякі роки буває дуже суворим, і навіть не поступається морозами січню.

Місяць лютий також неймовірно змінює поведінку тварин.

Лісові барабанщики – дятли починають вистукувати на сушіни дріб. Далеко, далеко по лісі розноситься стукіт лісового лікаря – строкатого дятла, дзвінкий крик желни. Чується коротенька срібляста пісенька пищухи і свист повзика.  

У лісі поступово зникають ошатні снігурі, жваві чечітки і чубаті омелюхи.

У багатьох тварин настає шлюбна пора – гон. Лисиці бігають парами. Про це вас попередить їх хрипкий, уривчастий гавкіт. Хитра лисиця насилу відшукує собі їжу. Доводиться під час прогулянок частіше прислухатися адже з-під скрижанілі снігу запах полівок проникає дуже слабо. Здається, лише тільки вовкам в цей час роздолля. По пухкому глибокому снігу їм нелегко зловити зайця, а як тільки з’явиться міцний наст, вовки зможуть швидше добувати собі їжу. У лютому у вовків відбувається гон. Вовчі зграї розпадаються, досвідчені хижаки відокремлюються від переярков, у них також утворюються пари. Відбуваються запеклі сутички, в яких перемагає сильніший і спритніший самець.

Ось так змінює лютий природу і навколишній світ.

Зима у Карпатах.

Природа Карпат завжди милує своєю надзвичайною красою. Зимою тут просто чарівно: такі відкриваються краєвиди перед очима, що іноді стає просто моторошно. Здається - ні, так не буває, це занадто прекрасно, щоб бути правдою. Але все це насправді існує: велич суворих стрімких вершин, покритих патлатими кучугурами найбілішого в світі снігу;  гірлянди кришталевих бурульок, що подекуди звисають з-під стріх; у білі кожушинки вдягнуті сосни, буки і смереки... І над усім цим наче легесенький тополиний пух сиплеться, сиплеться, аж кінця йому немає, небесний серпанок. Немов лебедина зграя спустилася на наше обійстя, закрила собою і небо, і землю, і полонину, і ту віддалену колибу, де ми знайшли собі прихисток на час снігопаду. Ось високо на видноколі вже з"явилося блакитне віконце - і сонце, яскравіше за яке, мабуть, я ще не бачив, засяяло, засліпило очі.

Карпати, сніги, нечувана далечінь, тиша, височина - ви священні!