Твір роздум на на морально-етичну тему що таке гуманність

Гуманність гуманність у наші часи стала рідким явищем. дехто з людей навіть не знає, що означає це слово. взагалі в перекладі з латини гуманність означає людяність, тобто вміння поважати і визнавати цінності людства, гідність кожної особистості. щоб пересвідчитися в тому, що сучасне суспільство дуже далеке від гуманності, варто просто проїхатися у громадському транспорті в «годину пік», коли втомлені й агресивно налаштовані один проти одного пасажири ладні побитися через вільне місце. у такі моменти починає здаватися, що така риса характеру, як гуманність, лише красива вигадка, та, на щастя, це не так. у світі й досі залишилися особи, які здатні безкорисливо жертвувати чимось заради суспільства, які здатні поважати і любити не тільки близьких, а й незнайомих людей. наприклад, гуманною, на мою думку, можна назвати відому акторку акжєліну джолі, яка виконує обов'язки посла доброї волі оон і дійсно турбується про дітей-сиріт, жертвує великі кошти на їх утримання і навіть усиновила кількох малят. тема гуманності широко відображена у світовій літературі. наприклад, в оповіданні м, горького «давко» головний герой вириває своє серце л грудей для того, щоб освітити шлях людям. також проблему людяності підняв у своєму безсмертному творі «фауст» геніальні™ німецький письменник гете. він показав, що людина стає насправді щасливою лише тоді, коли присвячує себе праці на користь інших. отже, я вважаю, що гуманність — це надзвичайно рідкісний дар, який треба берегти бо, маючи його, людина дійсно стає людиною. гуманність — це шанобливе, доброзичливе, співчутливе ставлення до людей, вміння бути стриманим в оцінці їхніх вчинків. розвиток гуманізму сягає своїм корінням часів відродження. саме тоді висловили думку про те, що людину треба поважати та цінувати такою, яка вона є. в наш час ці ідеї через засоби масової інформації широко пропагандують і політики, і зірки. гуманність, перш за все, передбачає поблажливе ставлення до проступків оточуючих, адже жодна людина не застрахована від помилок. навіть злочинці мають право на другий шанс, право спокутувати власну провину. тому, я вважаю, що відміна смертної кари стала ще одним кроком на шляху розвитку гуманного суспільства. синонімом гуманності є людяність, тобто здатність співчувати та оточуючим. у міжнародному масштабі цей аспект проявився після чорнобильської катастрофи. тоді куба абсолютно безкоштовно організувала спеціальні табори для лікування та оздоровлення українських дітей, які постраждали в результаті тієї страшної аварії. важливою і наш час є пропаганда гуманного ставлення до віл-інфікованих, бо суспільство через недостатню поінформованість про цю хворобу просто відвертається від таких людей. повага до національних і загальнолюдських традицій і цінностей теж є складовою гуманності. наприклад у поемі і. котляревського «енеїда» сказано, що під час війни між туром та енеєм за їх взаємною домовленістю бої на деякий час припиняли, аби кожен народ міг достойно поховати загиблих воїнів. отже, гуманність — це, перш з? все, взаємоповага та людяне ставлення одне до одного. а без цього неможливо будувати високоморальне суспільство та міцну державу.

Дві букви н пишемо тоді, коли наголос падає на суфікс -енн-, -анн- і коли прикметник вказує на неможливість виконання певної дії або збільшену ознаку: незрівнянний - неможливо ні з чим порівняти, здоровенний - дуже великий. також тоді, коли прикметник утворений від іменника з основою на н: день - денний, сон - сонний. одну букву н пишемо тоді, коли   основа  іменника, від якого утворено прикметник, не закінчується на н: гречка - гречаний, качка - качиний, а також тоді, коли прикметник вказує на незавершеність чи невиконаність чогось: незакінчений, незрівняний (наголос не падає на -янн-, -анн-, -

Подвоєння відбувається: 1. при збігові двох однакових приголосних: - на межі префікса і кореня:   беззубий, віддячити, оббити, роззява; - на межі кореня і суфікса:   докорінний, неписьменний, щоденний, осінній, ранній 2. у наголошених прикметникових суфіксах  -енн-(ий), -анн-(ий), -янн-(ий), що вказують на міру, більшу, ніж звичайна, або на можливість чи неможливість виконання дії:   здорове'нний, невблага'нний, страше'нний, незрівня'нний, незліче'нний. 3. у прикметниках-старослов’янізмах:   огненний, благословенний, блаженний, окаянний, священний, мерзенний.подвоєння не відбувається: 1. у прикметникових суфіксах  -н-,  якщо основа закінчується на будь-який інший звук, крім  -н:   реформа — реформений, дерево — дерев’яний. 2. у прикметникових суфіксах  -ан-, -ян-, -ен-, що не вказують на неможливість виконання дії або велику міру, та в суфіксах  -ин-, -ін-:   шалений, жаданий, довгожданий, насильствений, буквений, потомствений, морквяний, лебединий.