Підкреслити члени речення. цю книжку я перечитував декілька разів.у ній зібрані найцікавіші твори. я прочитав одне оповідання. особливо цікаві розповіді про рослини. герої оповідань шукають чарівні трави.

  вона стоїть і дивиться на мене. її погляд м'який, теплий, ніби підсвічений якимось яскравим світлом. від неї йде доброта і ще якась безпомічність.          маті безліч дорогих серцю слів можна сказати про маму. вона єдина, хто пробачить усе, хто пригорне до себе та захистить у будь-якій ситуації. ось зараз я стою, дивлюсь на неї і привітно посміхаюсь. на душі така приємна ніжність.          матусині губи поступово розпливаються в таку знайому усмішку. от зараз матуся посміхнеться, і в кутиках вуст заграють сонячні зайчики. я знаю кожну зморшку на її обличчі, кожну рисочку. роздивляюсь уважніше маму: вона ще молода, в неї русяве довге волосся (в дитинстві я страшенно його скубла, але мама тільки сміялась), невеличкий носик з ледь помітною горбинкою (у мене теж), маленькі, рожеві, завжди усміхнені вуста і найкрасивіші очі в світі. вони змінюють колір залежно від матусиного настрою. іноді, коли я принесу зі школи . «10», вони зелені-зелені, коли не помию посуд, вони сірі, з гіркими нотками, які я добре відчуваю. вони міняться, вони виграють якимось неземним світлом.          моя матуся дуже весела, дотепна, жвава. вона полюбляє одяг спортивного стилю. джинси і светр — її найулюбленіші речі. вся її постава видає людину енергійну. у кожному її слові і русі відчувається глибока внутрішня гармонія. коли вона швидко йде, то її волосся, зібране в «хвостик», кумедно підстрибує. я дивлюсь на матусю і радію, що в мене така добра, стильна, сучасна мама. просто найкраща в світі!  

Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося.  я відвідую заняття школи карате. стало відомо, що ігор п. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку — однокласницю. ми знали, що за ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. але щоб ось тренер довго розмовляв із батьками ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення.  на одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. ми вишикувалися в дві шеренги. ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. ігор плакав. йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. я думаю, що це буде йому уроком на все життя. ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.