1. кожна з двох шкірно-м’язових рухомих складок, що утворюють краї рота у людей і тварин. юзя нагнулась над книжкою, і губи.. почали тремтіти (л. укр., iii, 1952, 642); кінь, почувши волю, підійшов до воза, довгою губою почав підбирати сіно (чорн., поті 1956, 78); * образно. до готового хліба губа знайдеться! (мур., бук. повість, 1959, 298); * у порівн. білий мішок з мукою важко розсівся коло буфета, закопиливши, наче губи, свої краї (коцюб., ii, 1955, 359); // рожеві, червонуваті краї цих складок, що є зовнішньою частиною слизової оболонки ротової порожнини. карі очі чорніли, як терен; невеликі повні губи червоніли, як вишня в зеленому листі (н.-лев., ii, 1956, 224); жінка злегенька розтулила червоні підфарбовані губи (досв., вибр., 1959, 206).
∆ за́яча губа́, мед. — природжене ненормальне роздвоєння верхньої губи в людини. він.. провів багато пластичних операцій.. заячої губи, вовчої пащі, дефектів носа ( 9, 1961, 60)
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Міні-твір моя улюблена музика 6 7 речень будласка