Твір опис у художньому стилі на тему" у мого тата золоті руки" (будьласка дуже )

В моральному і фізичному розвитку людини величезну роль відіграє приклад батька. Мені в цьому сенсі пощастило. Адже мій тато - чудова людина: розумний, добрий, турботливий. А ще у нього золоті руки - що завгодно може змайструвати.

Мій тато ніколи не сидить без діла, робота в його руках так і горить. Він сам зробив мені письмовий стіл, зручний і красивий, за яким я тепер роблю домашні завдання. Взяв старі дошки, збив їх, покрив фарбою і лаком, ще й різьбленням прикрасив.

Вийшло просто чудово! Такого і в магазині не знайдеш. А разом ми змайстрували книжкові полиці.

Якщо в будинку щось поламалося - можна не турбуватися: батько все полагодить. Засукавши рукави сорочки, оголивши свої сильні м'язисті руки, і береться за роботу.

А ще він у нас чудово готує. І може зварити борщ, і вареники зробити. А такої смачної юшки, яку готує тато, не виходить навіть у мами. Батько говорить, що справжній чоловік повинен вміти все. Тому він і мене привчає до праці. Візьметься варити юшку - мене обов'язково посадить картоплю чистити.

Тато - справжній кухар. Ніж у його руці рухається швидко-швидко, овочі лягають дрібними шматочками. Дивлюся я іноді на татові руки і дивуюся: у нього сильні пальці, а долоні грубі й шорсткі, але скільки всього прекрасного і корисного можуть зробити ці руки. Буває, правда, і навпаки. Коли ми з сестрою в чомусь завинили, батько може шльопнути нас злегка. Але ми не ображаємося, тому що знаємо - це справедливо.

У мого батька справді золоті руки. Напевно, тому, що у нього золоте серце.

Щастя для будь-якої людини — це високооплачувана робота за спеціальністю, дім, дружина та здорові слухняні діти. Для більшості населення нашої планети — це головні показники щастя.

Але для того, щоб була гарна робота, треба з золотою чи срібною медаллю закінчити школу, вступити до університету (бажано на бюджет), відмінно вчитися впродовж усього навчального процесу, щоб отримати якісні та професійні знання. І ось, нарешті, закінчити навчання з червоним дипломом (зараз: диплом з відзнакою).

І все, що я перерахував, ще не головне! Найперша проблема, і якою зустрічаються молоді спеціалісти — це робота за спеціальністю. А ось у цьому і є великі труднощі... Уявіть, що ви — це один з випускників ХНПУ ім. Г. С Сковороди. Спочатку ви обов'язково працюєте декілька років в школі. Чи з'явиться у вас бажання залишитися вчителювати у цій чи будь-якій іншій школі з місячною зарплатнею в 250 гривень? Звісно, що ні! Тому що на ці копійки вам буде важко прогодувати і одягти себе, не говорячи вже про сім'ю. Я вважаю, що така низька заробітна плата — це знущання над людиною, тому що ці гроші не зроблять її щасливою, тільки навпаки.

Ми часто зустрічаємо на ринках міста продавців різних речей, які маю навіть дві виші освіти! Це жах! Що буде далі? Хто буде вчити дітей, лікувати хворих, будувати житло? Чи буде у такої країни майбутнє? Ніколи! Деякі вчені кажуть, що українській нації залишилось існувати 50-80, максимум 100 років! А ви подумайте самі: смертність у декілька разів перевищує народжуваність! Матері не хочуть народжувати, віддають рідних дітей у дитячі будинки з однієї причини — у них немає коштів, щоб прогодувати своїх крихіток! Де ж ти ходиш, щастя, зайди до нашої України!

Мовлення людини ян представника соціуму загалом чи знавця конкретної професії зокрема тоді можна буде назвати культурним, коли дібрані мовно-виражальні засоби відповідатимуть меті й ситуації спілкування, коли мовець буде говорити і писати правильно. А це неможливо без опанування чинних мовних норм.

Сучасна українська мова – мова нормована. Нормативність як найважливіша ознака літературної мови виявляється в тому, що склад словника в ній дібраний із загальної скарбниці національної мови, значення й уживання слів, вимова, правопис й утворення граматичних форм підпорядковуються загальноприйнятому зразку.

Норма – це об'єктивно вироблені, загальновизнані й загальноприйняті мовні засоби і правила їх використання (словозміни, словотворення й утворення речень) у певний період розвитку літературної мови, що розглядаються як зразок для мовлення всіх, хто користується цією мовою. Нормі літературної мови притаманні такі особливості: відносна стійкість, поширеність, загальновживаність, обов'язковість для всіх носіїв мови. Норми не створюються штучно: вони відбивають закономірні процеси і явища, що відбуваються в мові й підтримуються мовленнєвою практикою. У мовленні важливо дотримуватися таких норм:

• орфоепічних: правильна вимова голосних і приголосних звуків у питомо українських словах, правильна вимова запозичених слів, а також окремих граматичних форм слів різного походження;

• акцентуаційних: правильне наголошування загальновживаної та термінологічної лексики;

• орфографічних: правильне написання слів та їхніх частин;

• лексичних: правильне використання слів відповідно до Їхнього лексичного значення, їх сполучувальних властивостей;

• фразеологічних: правильне трактування значення фразеологізмів та їх доречне вживання;

• морфологічних: правила утворення граматичних форм різних частин мови;

• синтаксичних: дотримання порядку слів у реченні, узгодження його складових частин;

• пунктуаційних: правильне вживання розділових знаків у простому і складному реченні;

• стилістичних: правила використання мовних засобів відповідно до обраного стилю.

Норми допомагають літературній мові зберігати цілісність і загальноприйнятість, а також допомагають виконати їй свою основну функцію – культурну.