Придумати 3 речення підкреслити підмет присудок і зведху надписати дієвідміну

2 хлопчики йдуть по вузенькій стежині. підмет-хлопчики,присудок-йдуть,2 дієвідміна.
На своє день народження я отримала 2 букети квітів. присудок-отримала,іменник-квіти,1 дієвідмінна
Ми гордимося,що ми українці.іменник-ми,дієслово-гордимося,2 дієвідмінна

Краю мій, люблю я тебе вдень і вночі, вранці і ввечері і не знаю краю своєї любові (панас мирний)  річка синіє, зітхає, сміється (м. рильський) ;   розпарена теплінь віє соняшником, коноплею і яблуками (м. стельмах) .  а душа нашої людини проста, без хитрощів (о. корнійчук) .  хмари пливли за вершини казбека і затьмарювали місяць (в. собко) .  дзвінко й безтурботно перекликалися, співали, щебетали пташки (о. войченко) .  христина повернулась додому стомлена, але щаслива

Я довго пам'ятатиму той день, коли вперше в житті переступив поріг школи. Це був надзвичайно святковий день. Велика, блискуча від сонячного проміння класна дошка, грудочки білої крейди, тривожні й хвилюючі звуки дзвоника здавалися мені дивовижними. Я довго шукав свій клас, тому ввійшов до нього майже останнім. Сісти довелося на останній парті. Почав хвилюватися, що не почую вчителя, що не вистачить підручника. Так і сталося. Після привітання учителька почала роздавати по дві книжки на кожну парту. Всі жадібно хапали, починали невміло читати і милуватися малюнками. «Зараз дійде черга й до мене», — казав я собі. Аж ось на парту учителька поклала всього один підручник, який довелося ділити з синьооким дівчиськом. Чомусь тоді мене ця подія дуже засмутила, а сльози, як я їх не ковтав, все-таки покотилися. Як пізніше з'ясувалося, ту дівчинку, що не пройнялася моїм горем, звали Даринкою. Тоді вона мені якось іронічно й байдуже ла: «Ну, забери той Буквар, якщо хочеш, я його давно вже прочитала з бабусею». Навіть не знаю, що мене тоді більше вразило: те, що підручника не вистачило, чи те, що я ніколи ще не читав того Букваря.