Сочинение: дружба - це найцінніший скарб

Багато є скарбів: і матеріальних, і духовних. Кожна людина на своєму життєвому шляху прагне знайти своє щастя, що вважатиметься найбільшою неперехідною цінністю. Щастя буває різним. Для одних щастя — гроші, розкіш. Інші його бачать у сімейному житті, ще інші — у повсякденній роботі. Це все важливо мати. А чи не найголовніше мати надійних друзів? Філософ, людина великої мудрості, Г. С. Сковорода навчав: “Друг вірний — захист міцний”. Справді, як важливо, коли в горі чи радості поряд є той, хто розрадить чи розділить з тобою радість. Є дружби різні. Тож одна Шампанським піниться в бокалі, Її випиваєш до дна Без радості і без печалі. А друга — без пустих прикрас, Ознаки маючи суворі, Духовно підіймає нас У добрій радості і в горі. В. Михайлюк. “Є дружби різні” Майже всі люди важко переносять самотність. Кожен, хто відчуває самотність або вважає, що люди його не люблять, що він не має такої популярності, як інші, повинен усвідомити: людські стосунки — це обмін цінностями. Навіть у стосунках між двома людьми необхідно, щоб кожен з них робив певний внесок для їх підтримки. Якщо з таких стосунків користь має лише одна сторона, то, зрозуміло, що з часом друга втратить до них інтерес. Звичайно, користь у такому випадку не можна розглядати як матеріальну вигоду. Дружбу не треба плутати із приятельськими стосунками. Спілкування з друзями збагачує людину духовно. Кожен шукає в другові важливі для себе риси. З однією людиною ми підтримуємо зв’язок тому, що вона вміє цікаво розповідати, від другої ми дістаємо важливу інформацію, третя має приємну зовнішність і поведінку, четверта — оптиміст і вміє підбадьорити, п’ята завжди готова дати добру пораду. Мабуть, у друзях ми шукаємо риси ідеалу людини. Буває й таке, що з часом в людині, яку вважав другом, розчаровуєшся. Що ж робити в такому випадку? Г. С. Сковорода наставляв своїх учнів: “Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні”. Дружба не виносить егоїзму. Є люди, які у дружні стосунки не роблять жодного внеску. Зрозуміло, що мало хто їх поважатиме, а найчастіше — намагатимуться обмежити зв’язки з ними, звести їх до приятельських. Інший тип людей втрачає друзів і симпатії своїх знайомих через нетактовність, адже контакти із ними мало приємні і навіть інколи ображають. Нерідко ці люди злостиві, в’їдливі, кепкують з інших. Хто ж захоче дружити з такими? Деякі не користуються повагою через те, що їх не цікавлять інші, вони байдужі до людей. Вони весь час говорять тільки про себе, а якщо хтось захоче висловитись, то не слухають, перебивають, знову заводячи мову про себе. Таким теж легко залишитись самотніми, втратити друзів. Коли тебе забуде рідний брат, Махни рукою, плакати не варт. Коли тебе забуде друг — подумай, Що сталося, що він тобі не рад. Д. Павличко У дружбі треба вчитися бути людиною. І хоч ніхто не застрахований від помилок, головне — уміти їх помічати в себе. Той, хто прагне до самовдосконалення, до самоосвіти, приваблюватиме до себе інших людей, легко знайде друзів. Усім хочеться бачити своїм другом вірну і щиру, духовно багату, всебічно розвинену і красиву людину, гуманну, з відкритим серцем, вогником у душі, для якої головне — приносити людям щастя. Яку пораду дати тим, хто шукає друзів? Пам’ятай, що найвірніший друг — це мати, яка ніколи не зрадить, не проміняє свою дитину на найкоштовніше, готова життя віддати, щоб до у скруті синові чи доньці. Дуже важливо про це пам’ятати, щоб відповідати на піклування матусі ніжністю та ласкою. Ніколи не буває самотньою й та людина, для якої друг — книга. Народна мудрість вказує: “У того багато друзів, у кого великий друг — книжка”. “Книжка — найкращий дар дружби”. Книга — це найбільше чудо з чудес у всесвітній історії, це друг, який допомагає у скрутну хвилину, який навчає мислити і відкривати світ прекрасного. Торкнутися душею до краси можна серед буйних трав і запашних квітів, лісового буяння і тихого плескоту озер. Природа — той друг, що приносить радість споглядання гармонії і надає відпочинок. Для багатьох людей спілкування з природою рівноцінне зустрічі з найдорожчими друзями. Отже, друзі чекають на нас скрізь, тільки треба вміти цінувати дружбу, тоді будеш щасливий сам і принесеш щастя тим, хто оточує тебе.

Дружба-це найцінніший скарб.Ним потрібно дорожити.Зараз велика рідкість зустріти справжніх друзів.Я маю таких друзів,вони завжди до будуть радіти моїм перемогам.Я понад усе дорожу ними.Тому що.дружба-один з найдорощих скарбів,тому, потрібно дорожити ним.

ответ:

ще тільки вчора сонце пригрівало, як влітку. а вже сьогодні вранці в моє місто прийшла чарівна осінь. дерева змінили своє зелене вбрання на жовте і оранжеве. у парку стало дуже красиво. там всі доріжки і стежини усипані опалим кленовим листочками. мені подобається їх збирати і робити гарні букети!

вранці, коли я йду в школу, на вулиці холодно, а вдень сонечко зігріває місто. погода восени мінлива. те йде дощик, то супляться хмари, то знову визирає сонечко. осінь щороку буває різна. вона може бути похмурою, теплою чи яскравою.

у вересні ще тепло, дме теплий ласкавий вітер, зовсім як в серпні. листя з дерев ще не опадає, а радує око різними кольорами. птахи в цей час починають готуватися до перельоту в теплі краї. ще в середині вересня настає бабине літо, коли тепло, як влітку.у жовтні все листя з дерев опадає на землю і дерева стоять голими. місто спорожніло без пташок, які полетіли на зимівлю на південь. починаються дощі і грози. на вулиці часто дме холодний і пронизливий вітер.

у листопаді бувають морозні дні, іноді навіть випадає перший сніг. на вулиці рано темніє. птахи, що залишилися в місті, можуть залишитися без їжі. тому треба підгодовувати пташок і робити для них годівниці. годівниці для пташок можна повісити на вікно або на дерева у дворі. як же весело дивитися, як птахи клюють хлібні крихти і зерна!

я люблю осінь, яка настала в моєму місті. місто стає казковим, двір покритий опалим листям. осінь оздоблює листя в різні кольори. зустрічаються листя жовтого, червоного, кольорів. ще мені подобається чути хрускіт опалого листя під ногами. восени я збираю опале листя і засушую його. разом з вчителькою ми робимо красиві вироби з них. осінь в моєму місті – це золота пора!

Объяснение:

Немає жодної людини, яка би не захоплювалася музикою.  Бог наділяє людину різними талантами, дарами, вміннями, проте музика лунає у серці майже кожної людини. Протягом життя ми чуємо різні звуки природи, спів птахів, – і це також своєрідна музика, яка є нерозлучна з нашим життям. У вільний час я завжди слухаю улюблені музичні композиції і відчуваю, що моя душа починає розквітати, неначе квітка, дозволяючи поринути мені у свій внутрішній світ. У такі моменти я розумію, що музика – це дихання моєї душі!  Існує багато стилів та жанрів музики: церковна, інструментальна, вокальна музика, але особисто я надаю значну перевагу класичній та церковній музиці, оскільки вона просвітлює мою душу, змінює мене на краще.  Я живу музикою, оскільки саме через неї можу дуже щиро виразити свої почуття. Адже музика – це інструменти душі, які грають на струнах серця. Музика – це такий вид мистецтва, який спонукає душу жити, дає їй друге дихання.