Утворити присвійні прикметники від подруга, маринка, ненька, явдоха, стеха, свекруха, сваха, невістка, варка, ониска

маринка-мариньчин,ненька-неньчин,явдоха-явдошин,стеха-стешин,свекруха-свекрушин,сваха-свашин,невыстка-невістчин,варка-варчин,ониска-онищин,подруга-подрущин

Прочитайте текст спочатку мовчки, потім уголос за особами. визначте його тему й головну думку. з'ясуйте стиль тексту, свою думку доведіть. добрий лісоруб прийшов -якось чоловік у ліс по дрова* вибрав березу, підняв сокиру. тут берізка заговори ла жалісно: - не рубай мене! мої дітки-паростки плакатимуть, якщо мене не стане! підійшов чоловік до дуба. почав дуб просити: - дай мені ще пожити на світі! жолуді мої ще не дозріли й не годяться на насіння. як же виростуть дубові ліси? замислився чоловік: «от диво! ліс живе, ліс думає. у кожного дерева свій розум, у нас із ним одна мова. кожне дерево знаходить мудрі й переконливі слова. духу не вистачає його скривдити! » тут із хащів вийшов дідок із довгою зеленою бородою. лагідно глянув на чоловіка й сказав: - і тобі, що не знищив моїх дітей! це принесе тобі щастя. віднині все, що потрібно, у тебе буде. дивися лише, щоб твої бажання не стали надмірними. попрощався лісовик і зник. жив той чоловік заможно і щасливо до кінця своїх днів* і діти його були щасливі, й онуки, бо ніколи не кривдили нічого живого. та якось правнукові доброго лісоруба запраглося, щоб сонце спустилося з неба й погріло йому спину. розгнівалося сонце на таку його дурість і спалило нахабу промінням. того нещасливого дня гаряче проміння так налякало дерева, що ті оніміли навіки. відтоді люди не чули від них жодного слова. - поясніть значення вислову втратити спільну мову, чи можна втратити спільну мову з природою? у чому це виявляється? - назвіть почуття, які викликали прохання дерев у лісоруба. яке почуття викликали забаганки лісорубового правнука в сонця? звіртеся зі словничком назв почуттів. - складіть і запишіть план тексту казки. усно перекажіть за ним казку. роздивіться ілюстрацію. пофантазуйте і розкажіть, що на ній зображено. доберіть кілька варіантів назв. план тексту казки 1. у ліс по дрова. 2. розмова з деревами. 3. мудрі слова є у всього живого. 4. люди щасливі, коли розуміють природу.  5. ганебний вчинок егоїста. 6. дерева оніміли.

перші письмові згадки про українських козаків зустрічаються у 1489 р. та 1492 р. але різке зростання чисельності козацтва припадає на xvi ст.

козацтво виникло на південноукраїнських землях - на території від середнього подніпров'я і майже до дністра (південні окраїни київщини, брацлавщини, поділля). ці землі називалися диким полем: після нашестя монголо-татар, а потім, унаслідок частих нападів кримського ханства, землі обезлюділи і залишалися незаселеними. центром козацтва стало запорожжя - степи за порогами дніпра.

причини виникнення:

- наявність в українському суспільстві окремих прошарків вільних людей, що займали проміжне становище між незаможною шляхтою та селянством.

посилення соціального та релігійного гноблення, закріпачення селянства. селяни та міщани тікали від феодальних повинностей та державних податків.

постійна військова небезпека з боку кримського ханства та кочових татарських орд.

в окремих випадках - організаторська роль місцевих, прикордонних землевласників і урядовців.

козацтво поповнювалося вихідцями із різних верств населення: селян, міщан, шляхти.

козаки користувалися господарськими угіддями, займалися промислами, брали участь у інні. для оборони від турецько-татарської агресії козаки об'єднувалися у військові загони. вони і самі завдавали ударів татарам та туркам: спускаючись по дніпру на своїх великих човнах - "чайках", вони нападали на татарські гарнізони, турецькі галери, фортеці.

основна маса козаків поповнювалася за рахунок українців, були серед них і білоруси, росіяни, молдавани. траплялися поляки, татари, серби, німці, французи, італійці, іспанці, представники інших етносів, проте такі випадки мали поодинокий характер.

і тому оцінки етнічного складу козацтва як інтернаціонального є неточними. козацький край, за висловом сучасного історика в. борисенка, був "національним оазисом серед українських земель, які дедалі більше полонізувалися і втрачали національні риси