Скласти твір за поданим початком.був погожий літній день.марійка сашко та оксанка вирішили піти в ліс ро гриби.взяли козубки йдуть і милуються лісовими барвами.раптом

З-за дерева вони побачили лисицю. Їм було надзвичайно страшно, адже поряд з дорослих нікого не було. Декілька секунд вони не знали що робити. Проте Сашко не розгубився. Він повільно вілійшов назад і накав пошепки зробити це ц іншим. Всі спокійно відійшли. Вони ще досі були налякані. Але Сашко і тут їх заспокоїв.
З цього часу вони у ліс самі не ходили.

Объяснение:

Чесно кажучи, важко писати про щастя, коли ти не знаєш, що це таке. Щастя – це поняття, що означає моральний стан людини , який відповідає найбільшому внутрішньому задоволенню умовами свого життя. На мою думку, щастя це-казковий птах, спіймати якого мріє кожен. Ми всі по-різному уявляємо його.

Щоб бути щасливим,необхідно постійно налаштовувати себе на позитивні емоції, уміти радіти найменшій дрібниці. Звичайно ж, кожна нормальна людина не може бути щасливою щохвилини. Кожен своє щастя будує по-своєму.

Для когось це багатство й влада, для інших-міцна родина або праця. Я вважаю,що щастя – це вміння бачити красу життя, навіть у дрібницях,насолоджуватися кожним днем.

Я знаю, що на моєму шляху з‘явиться ще багато перешкод,але,звісно,буде й винагорода. Нині я вважаю,що я щаслива.

Так,це правда, адже я живу, маю можливість насолоджуватись красою. У мене є багато вірних друзів і дружня сім‘я,яка завжди мене підтримає. Я щаслива, тому що здобуваю нові знання, які знадобляться потім. У майбутньому я хочу здобути вищу освіту, обравши професію журналіста.

Адже саме так, я зможу дізнатись щось нове, досліджувати щось для себе.

Я хочу створити свою сім‘ю, таку міцну й щасливу, як і батьківську. Мрію подорожувати, щоб побачити весь світ, пізнати життя інших народів.

Я впевнена, що мої мрії здійсняться. Ось чому, я щаслива.

Я щаслива, що вмію мріяти, що маю плани на майбутнє і поряд зі мною мої рідні і близькі.

Дитинство – це безтурботність, веселість, радість кожної людини. Згадуючи про своє дитинство, ми ніколи не можемо сказати, що воно пройшло для нас погано або що нам було нудно. Це завжди хороші, добрі і щасливі спогади нашого життя. Ми ростемо, вчимося життю, починаємо усвідомлювати реальність саме в цьому віці.  Саме тому в школу починають ходити з віку 6-8 років. Ми краще запам’ятовуємо алфавіт, таблицю множення, правила мови та інші корисні відомості. А діти, які вперше прийшли до школи, ще відчувають себе дітьми. Вони приносять іграшки, ляльки та машини із собою на заняття, і не усвідомлюють що це вже, хай і маленька – щабель до початку дорослого життя. Чи можливо про кохання писати з гумором? Здається, серйозне почуття потребує так само серйозних засобів вираження. Однак Валентин Чемерис доводить своїм читачам, що історія кохання може мати й гумористичний «супровід». Усе тому, що герої його повісті «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» — люди дуже молоді й життєрадісні. їм немає коли сумувати — вони сповнені оптимізму, що не дозволяє опускати рук навіть у безнадійних ситуаціях. Слід пам’ятати, що сміх буває різний. Валентин Чемерис віддає перевагу гумору. Письменник по-доброму сміється з окремих рис людських характерів та явищ дійсності. Окрім гумору, у повісті іноді трапляється легка іронія — прихована насмішка. Важливим засобом художньої організації твору Валентина Чемериса є пародія. Вона використовується автором для посилення комічного ефекту — за рахунок залучення рис інших творів, але в навмисне зміненій формі.Найбільш виправданим є засіб пародії в розповіді про дуель, що її влаштували підлітки. Ніби між іншим, письменник згадує відомі літературні твори, у яких зображено дуельні поєдинки. У його героїв теж усе як треба: є дуелянти й секунданти, однак розв’язка дуелі має виразно анекдотичний характер. У своїх художніх пошуках Валентин Чемерис спирається головним чином на народні традиції гумору, зокрема анекдоту. Чого лише варта ситуація, у якій розумна дівчина використовує обох своїх залицяльників, змушуючи їх замість себе виконувати господарську роботу! Як анекдотичний персонаж виглядає сільський міліціонер Грицько Причепа, у якого в кобурі замість пістолета — хліб і помідори. Гумор не тільки не заважає автору розкрити тему першого кохання, але й сповнює читачів щирою надією, що юні закохані з Великих Чапель будуть щасливим .