Написати твір опис село моє, для мене ти єдине

у житті кожної людини є місце служінню людському обов’язку. воно починається там, де твоя праця, твої обов’язки стають справою і щастям твого життя, де люди не вимірюють свої зусилля однією лише сумою заробітку, а де людина чітко усвідомлює значення своєї роботи, наскільки б величною чи скромною вона не була, і розглядає її з точки зору спільних інтересів.

така людина знає радість безсонних ночей, радість причетності до зусиль своїх односельчан, народу, причетності до вітчизни.

- у нас, хліборобів. – згадує дмитро петрович назарійчук, - ніколи не буває легкої долі. і ніколи не буде, тому що доводиться за все боротись – за переконання, за щастя близьких, за мирний труд і спокій, за те, щоб усміхалися дівчата і гралися діти.

дмитра петровича в селі добре знають і його ровесники, і люди старшого віку, і молодь. знають його, як одного з кращих механізаторів і комбайнерів не тільки в межах села, а в районі й області.

знають його і як чудову людину, скромну, ввічливу, людяну; бездоганного батька і чоловіка.

його хата – як писанка. весела вона і весело в ній. кожна річ в ній підкреслює не тільки охайність і дбайливість господарів, а й велику любов їх до краси. змалечку привчали до праці і дітей своїх, а тому й духовне життя їх багате.

діти їхні – галя і люба – вчителі, але поле – це невід’ємна частка їхнього життя. воно завжди викликає в них радість. мені пригадалися слова, де в одній із газет дочка люба розповідала про свого батька:

рухи батька розмірені, неквапні, слова скупі. а в сірих очах вгадується швидка думка, багатий внутрішній світ, добра і, разом з тим, вольова натура. досвід у нього, як комбайнера, чималий: ще сімнадцятирічним юнаком сів за комбайн.

а сам дмитро петрович повідає: “щоб постійно мати прибутки, треба вміти раненько вставати. якщо я вдосвіта перегляну техніку, як слід підготую агрегати, заздалегідь огляну площу, спланую режим роботи, то діло йде, аж душа радіє”.

а чи є в нього труднощі? до них він звик ще змалку, відтоді, як в 1949 році знайшли коло залізничного полотна вбитого петра романовича назарійчука, його батька. але на те й труднощі, щоб їх переборювати. згадує свій перший сезон на комбайні. важко доводилося. та був у нього добрий наставник – дмитро григорович бурак, який вмів дати добру пораду чи підтримати у важкі хвилини, а то й підбадьорити. то до того пташиного співу тихим росяним світанком змушував прислухатися, то показував міцною рукою на золоті хвилі пшениці, то давав у руки штурвал. не раз говорив: “ти уяви, скільки праці вкладено у цей хліб. а скільки людей чекає на нього! і

його доля – у твоїх руках. ти розумієш, в якому ти становищі? хіба можна спати, хіба можуть боліти руки, коли треба збирати хліб? ”

і він почував себе на полі отаманом орачів і сіячів – усіх хліборобів. і здавалося йому, що вся сила їхня переходила до нього, здавалося, що сама земля додавала йому моці. не забуде він сліз радості на материнському обличчі, коли завіз до вдовиної хати перші центнери зерна – свій заробіток у колгоспі.

високе почуття відповідальності властиве дмитру петровичу впродовж довгих десятків років. його потреби – це частинка великого громадського “треба”. інакше жити він не вміє.

свій досвід він передає молодим. і має в цьому далекоглядний розрахунок: щоб множилась хліборобська сім’я, щоб бути чистим перед совістю. а ще вчить їх розуміти землю, високу місію хлібороба, розкриває молоді серця для сприйняття і високого розуміння краси праці. і завжди , якщо треба. бо душа в нього щира, бо серце в нього людське, бо він – людина праці!

для каждого человека нету ничего дороже своего родного края.

наша родина начинается с нашего дома.так и для меня.

нет ничего дроже родного села,его кустарников,полян,рек.

каждый раз,когда уезжаешь из своего родного села,даже дня не проходит,как уже начинаешь скучать по родному дому.

почему же так трудно забыть родное село? !

ответить на этот вопрос трудно.ведь это заложено в чувствах каждого человека.

разлюбить роднойкрай,родную природу невозможно.ведь ты ростешь в этом окружении,ты впервые начинаешь понимать что такое жизнь в этих-родных тебе-обстоятельствах.

и поэтому наверно трудно забыть родной край.

 

Сумнів на довгих етапах шляху бувають періоди сумніву у власних силах. почуття  сумніву означає, що ви втратили свою свідомість новачка. вам необхідно  повернути собі відчуття початку. свідомість новачка дозволить вам позбавитися від  старих орієнтирів, а ваша відкритість принесе нові. якщо ви зробили помилку,  зупиніться на ній і нерідко її можна використовувати для відкриття нового,  несподіваного. замість того щоб вчитися, як робити щось, і потім робити це,  спробуйте зробити щось і потім вивчати те, що ви зробили. відкрийте знову  радість початку, і ваш сумнів висохне.не забувайте ніколи: шлях всередині вас. ви повинні знайти ключ і відкритийого.негайний результатдеякі люди ніколи не бувають задоволені швидкістю свого  просування по шляху. вони вважають, що якби працювали удвічі більше, то  витратили б удвічі менше часу на те, щоб отримати чорний пояс. прогрес  на шляху може йти тільки з природною швидкістю і ні з якою іншою. рік  можна прожити лише за рік, і ні за який інший час.занадто багато людей бажають негайних результатів. деякі школи  підтримують цей синдром. це нагадує оголошення на кшталт «навчають чомусь  або за 10 занять ». всі хочуть заробити, не працюючи. всі хочуть, щоб хтось  думав за них. всі хочуть зрозуміти щось відразу ж, а інакше й дивитися на це не  бажають.  тільки плід в утробі матері задовольняє всі свої потреби відразу ж,  як тільки вони виникають. занадто багато людей застрягли на цій стадії  інфантильності. зрілість означає пізнання цінності того, що дається важкою  працею. шлях ніколи не відкриється перед тими, хто хоче пробігти його без нічого.  його не можна купити, переписати або вкрасти. його можна тільки пізнати, і тільки  таким способом, яким з насіння виростає дерево - з плином часу. егоїзм вам необхідно досить сильне его, щоб чітко відчувати себе. але  занадто велике его збиває з шляху.  світ повний людей, яким бракує рівноваги его. у них модно і  загальноприйнято розмовляти про дрібниці, виражатися хвалькувато про себе і  зневажливо про інших. ці манери притаманні людям, які не забудуть  похизуватися чорним поясом лише заради того, щоб нагнати страху на інших. все  це виростає з людського его, яке відчуває, що надто мале, і  має роздувати себе за громадської думки.  різновидом егоїзму є фальшива скромність. це  нещирість, що виростає з непомірно великого его. людям, впевненим у  собі і в своїх можливостях, нема чого роздувати або, навпаки, принижувати своє его  або вражати его оточуючих. вони знають собі ціну, знають, на що здатні. і  цього достатньо.ті люди, чиї помисли спрямовані до слави чи грошей, можливо, наполегливо  трудяться, щоб досягти своїх цілей. але в усьому світі є безліч багатих  і знаменитих людей, які не можуть позбутися відчуття внутрішньої порожнечі.  зрештою, влада і гроші, якщо говорити про їх значення на шляху, подібні  відбитками ваших ступень на прибережному піску: мить - і їх змиває вода.  ті, хто уявляють себе центром всесвіту, не можуть зрозуміти, що вони тільки  населяють його, і що інакше бути не може.  і останнє попередження - ніколи не переоцінюйте свою владу над  его, і в нього завжди є потенційна сила, яка може збити з дороги,  незалежно від того, як старанно ви працюєте, і яких успіхів ви досягли.  швидкий прогрес в опануванні новим мистецтвом, лестощі, що   перші успіхи, - все це цілком здатне розпалити егоїзм у будь-якій людині. якщо  ви вважаєте, що чогось досягли, значить, вам доведеться ще дуже багато зробити.втратити шлях можна в одну мить.

1)246. н:   двісті сорок шість. р: двохсот сорока шести. д:   двомстам сорока шести. з:   двісті сорок шість. о:   двомастами сорока шістьма. п: про двісті сорока шести.2)578.н:   п'ятсот сімдесят вісім. р:   п'ятисот сімдесяти восьми. д:   п'ятисот сімдесяти восьми. з:   п'ятсот сімдесят вісім. о:   п'ятьмастами сімдесятьма вісьмома. п:   про п'ятсот сімдесят вісім. 3)794.н:   сімсот дев'яносто чотири. р:   семисот дев'яноста чотирьох. д:   семистам дев'яноста чотирьох. з:     сімсот дев'яносто чотири. о:   сьомастами дев'яноста чотирма. п:   про семистах дев'яноста чотирьох. всі відповіді   вірні: