Схема розбору займенника як частину мови

* - частина мови, початкова форма, розряд за значенням, рід і число (якщо є), відмінок, синтаксична роль у речені.
*(зірочка) - займенник
Сподіваюсь, ти мав/мала на увазі морфологічний розбір

Я маю багато варіантів. Один з них моя тітка.

Вона ніколи не підвищує голос. Завжди розмовляє зі мною, як з дорослим. Іноді мені здається, що вона має звання кваліфікованого психолога - це звісно жарт, але з нею можна легко говорити навіть на серйозні теми. Я б дуже хотів успадкувати це.

Також тітка вміє найрізноманітніші речі. Не нудні, як готувати, ні. Вона і вишиває, і плете гачком, і картину квілінгом зробить і не тільки. Вона й мене у кілька занять затягнула.

Отже, якщо й нашого рівнятися, то на неї!

Щастя. Тлумачний словник дає нам таке визначення щастя: це стан людини, який відповідає найбільшому внутрішньому задоволенню умовами свого буття, повноті і усвідомленості життя, здійсненню свого людського призначення. А звідси випливає, що у кожної людини воно різне, що щастя є "мале" й "велике".
... Вівторок. Шість уроків. На чотирьох мене опитували. Славний, трудовий день для мене. Але не відчуваю втоми, тільки задоволення. Мене похвалили, я одержала "10" і "12". Що ж принесло мені задоволення і зробило щасливою? Праця. І став у нагоді вірш Б. Грінченка "Троянда". Дівчина розповідає матері про те, що вранці в садку зривала троянди і сколола свої руки. А краще, коли б троянда не мала шпичок, щоб можна було зірвати, не колячи рук. І мати відповіла:
Ой доню! Все гарне на світі
Дається не дурно людям!
А буває інакше. Прийшла зі школи, втомлена, чомусь засмучена, розбита. Підійшла матуся, приголубила, поцілувала. Мені так хороше, відчуваю себе цілком щасливою.
... Випускний вечір. Урочиста частина. Я вперше одержую документ про освіту. Я вперше танцюю до ранку, зустрічаю світанок. Я з друзями своїми, а хтось дивиться на мене закоханими очима, щось промовляє несміливо, таємно... І я ридаю від щастя.
Оце і є мале щастя. А велике?
У невтомній творчій праці ми зможемо здобути людське щастя. В унісон цьому творчість Г. С. Сковороди. Роздумами про щастя людини й шляхи його досягнення вся його творчість. Читаючи його вірші, байки, доходиш висновку, що спізнати щастя, досягти його — означає дослухатися до голосу серця, жити в гармонії зі світом, з природою, Богом, людьми, бо тільки те приносить щастя, що передбачено тобі "блаженною натурою".