Составьте диалог на любую тему 30 реплик

Діалог на тему:  "Природа рідного краю"
Головні герої: Віктор, Андрій, Марія Іванівна та діти.
- (Марія Іванівна) Ну що дітки, ось ми вже біля лісу...
- (Віктор) Той що, мені однаково. Не люблю ліс.
- (Андрій) Віктор, не кажи такого. Ліс - це величезна скарбниця нашої країни.
- (Марія Іванівна) Правильно Андрійко, адже ліс це надзвичайна краса. А яке тут повітря...
- (Віктор) Для мене виїзд на природу - це тяжко, тому що я боюсь кліщів, диких звірів. Доречі я читав, що приблизно рік потому, тут зловили дикого кабана!
- (Марія Іванівна) Діти, а вам тут подобається?
- (Діти) Так! Дуже...
- (Андрій) Марія Іванівна, а тут справді є дикі звірі? Адже це для нас небезпечно!
- (Марія Іванівна) Не переживайте, тут все безпечно, тому що диких звірів, вже половили.
- (Андрій) Ну що ж пішли, будемо розбивати табір.
- (Марія Іванівна) Так йдемо всі обережно.
- (Діти) Ми зрозуміли Марія Іванівна.
- (Марія Іванівна) Вікторе, що в твоєму розумінні означає ліс?
- (Віктор) Ліс - це сукупність певної землі, де ростуть дерева та рослини.
- (Марія Іванівна) А якщо більш літературною мовою!
- (Віктор) Ліс - це багатство, краса всього світу.
- (Андрій) А для мене ліс - це легені нашої планети.
- (Марія Іванівна) Добре хлопці, передайте іншим, що ми зробимо невеличкий привал.
- (Андрій та Віктор) Ми зрозуміли. Гей там, давайте швидше, всі хочуть трошки відпочити!
- (Марія Іванівна) Віктор та Андрій для вас у мене завдання!
- (Андрій та Віктор) Яке?!
- (Марія Іванівна) Знайти трохи грибів, та маленьких палочок для вогнища.
- (Андрій) Ну ми пішли. Ти йдеш Віктор?
- (Віктор) Так йду.
- (Андрій) А скажи ти мені Віктор, чому ти так не любиш ліс, адже тебе ніхто ще не вкусив і дикого кабана ти не зустрів.
- (Віктор) Я навіть сам вже не розумію...
- (Андрій) А ось і перший гриб.
- (Віктор) Андрій подивись далі, там їх ціла галявина.
- (Андрій) Так побігли туди.
- (Віктор) Ти збирай гриби, а я поки гілочок на вогнище позбираю.
- (Андрій) Добре.
- (Віктор) Андрій мені напевно здалося, але щось побачив в кущах.
- (Андрій) Так піди подивись що там!
- (Віктор) Мені страшно. 
- (Андрій) Ну добре пішли разом.
Через дві хвилини.
- (Андрій та Віктор) [сміх] Це смішно, це ж був зайчик, а ми так злякалися.
- (Андрій) Нам вже час йти до Марії Іванівни!
- (Віктор) Так пішли, тому що вона може нас покарать, адже ми були тут приблизно 3 години.
- (Марія Іванівна) І де це ви, так довго були? Я вже почала переживати.
- (Андрій) Я ось назбирав грибів.
- (Віктор) А я гілочок на вогнище.
- (Марія Іванівна) Я вирішила, що табір ми розіб'ємо тут. Вам хоч сподобалось збирати гриби?
- (Андрій) Так сподобалось, адже мені допомагав Віктор.
- (Віктор) Мені теж сподобалось, тому що я полюбив природу, а тобто її чарівну красу.
- (Марія Іванівна) Це добре, що ви так любите природу...
Отже: Андрій - 16 реплік, Віктор - 16 реплік, Марія Василівна - 12 реплік, Діти - 2 репліки.

Привіт, Оксано!
- Привіт, Альонко! Як ся маєш?
- Добре, у мене тепер є справи, тож нудьгувати ніколи! А в тебе?
- Міркую, чим би таким зайнятись, цікавим і корисним водночас… Вибач, а які це в тебе справи з’явились?
- Я навчаю свого двоюрідного брата української мови!
- Та не може бути! Ти ще сама маленька!
- Так, але він молодший від мене. До того ж я добре знаю українську мову і завжди на уроках отримую вищі бали!
- А твій брат зовсім не знає української мови?
- Зовсім! Мої дядько та тітка, його батьки,  переїхали сюди з Білорусі, з міста Гомеля, місяць тому. А Сашко вивчав в школі лише білоруську мову!
- Але ж білоруська мова, здається, схожа з українською?
- Це тільки так здається, але насправді слова вимовляються інакше! І орфографія зовсім інша!
- І яким чином ти навчаєш Сашка української мови?
- Поки що дуже просто. Я показую йому предмети та кажу, як вони називаються українською. Він повторює, а потім повинен  мені скласти речення з цими словами.
- А ти пробувала давати йому читати українські тексти?
- Так, але він так кумедно читає, що я не можу втриматися від сміху! Начебто хтось узяв та перекрутив усі слова!
- Альонко, мені здається, що я можу до тобі навчати Сашка української мови. У мене є кілька цікавих ідей щодо того, як можна організувати уроки. А також я точно не буду сміятися, коли він стане читати.
- Оксанко, я так вдячна тобі! Ти собі не уявляєш! Мені так потрібна до
- Нема за що! Ну, я побігла! Коли мені до вас прийти?
- Можна завтра о п’ятій, Сашко якраз буде у нас.
- Ну, тоді до зустрічі!
- До зустрічі! Ще раз красно тобі дякую! Побачимось!

Я поки не вирішив, чим буду займатися, коли стану дорослим. Вибір покликання — непроста справа, адже цікавих професій на світі дуже багато.

Можливо, я стану лікарем і зможу побороти самі підступні захворювання. Або, простромивши космічний простір, побуваю в інших світах. А може бути, буду вивчати таємничі куточки нашої планети, або займуся вирощуванням хліба. А може, піду в вчені і знайду нове джерело енергії, або просто винайду кухонного робота, який буде замість мами готувати обід і мити посуд.

Я всього лише п’ятикласник, і мені важко сказати, ким я буду. Але я чудово розумію, що знання, отримані в школі, обов’язково до мені в майбутньому, коли я стану трудитися на користь суспільству.

Ось вже закінчилося літо,але я завжди буду його пам'ятати.Моє літо розпочалося дуже весело ,я гуляла(гуляв) зі своїми друзями,ходила(ходив) на річку(в басейн),читала(читав) книжки.Потім я поїхала(поїхав) на море зі своїми батьками.Там було дуже весело.Ми з батьками ходили на море кожного дня.На морі завжди були якісь розваги або конкурси.Їхати з моря зовсім не хотілося,але я розуміла(розумів) що дома мене чекають мої друзі.Приїхавши додому я одразу пішла(пішов) гуляти.Ми з друзями пішли в кафе, потім в парк і гуляли до вечора .Літні канікули дуже швидко пройшли.Але в останній день ми з батьками пішли на пікнік.Для мене це літо було найкраще і я завжди буду його пам'ятати.