адже нащадки, повинні берегти історію наших пращурів, бо ми є частиною цього багатства .
аргументом на користь моєї думки може бути те, що протягом поолінь люди створювали храми, твори мистецтва, писали книжки. у кожного народу були свої звичаї та традиції, обряди, пісні, які не перестають існувати і із покоління в покоління.
отже, можна зробити висновок, що ми неодмінно успадкували історію минулого, і по цей день живемо за їхніми звичаїма з повагою ставлячись до них.
ooomedray4
14.01.2021
Бачити дятла перший раз у житті для мене було так несподівано! до того ж на старому стовбурі дятел виглядав дуже нарядно. відтак, я аж завмер на місці від подиву та захоплення. птах-трудівник старанно перебирався по стовбуру то сюди, то туди. довгим дзьобом він стукав по дереву та прислухався. а відчувши шкідника, що сховався під корою, встромляв у дерево дзьоба та видавав своє фірмове: “тр-р-р! ”. побачивши мене, дятел кумедно повертів голівкою в червоній шапочці, трохи почекав. оскільки я не намагався вилізти на його дерево, цей працьовитий птах спокійно продовжив свою справу. я довго спостерігав за дятелом, аж поки він перелітів на інше старе дерево. у високій густій кроні абрикоси його вже не стало видно. але я ще довго чув: дятел продовжував працювати.
slazurnaya
14.01.2021
міні твір на тему "чи згодні ви з думкою, що людина - іграшка в руках долі? " можна скласти так: чимало людей вважають себе іграшкою в руках долі. але чи насправді це так? я із цією думкою категорично не згодна. людина сама будує власну життєву дорогу. звичайно, дуже часто можуть статись якісь несподіванки у вигляді хвороб або надзвичайних ситуацій. але й це, на мою думку, проста випадковість. замість того, щоб щось почати робити, людям легше сидіти на дивані з думками про долю. варто змінюватись, йти обставинам наперекір, доводити собі, що ти - найкращий і гідний щасливого життя. не слід зациклюватись на поняттях долі та вірі в інші надзвичайні сили, які у досягненні цілей та мрій. лише наполеглива праця та щоденний труд можуть змінити життя.
я погоджуюся з цією думкою.
адже нащадки, повинні берегти історію наших пращурів, бо ми є частиною цього багатства .
аргументом на користь моєї думки може бути те, що протягом поолінь люди створювали храми, твори мистецтва, писали книжки. у кожного народу були свої звичаї та традиції, обряди, пісні, які не перестають існувати і із покоління в покоління.
отже, можна зробити висновок, що ми неодмінно успадкували історію минулого, і по цей день живемо за їхніми звичаїма з повагою ставлячись до них.