Удворі моєї школи твір-опис, і синтаксичний розбір всіх речень.

Для мене школа — це другий дім. Тут ми спілкуємося, радимося і дорослішаємо. Для багатьох учнів і для мене школа — це щось більше, ніж просто освіту.Найважливіші роки свого життя людина проводить у школі. Саме тут він знаходить справжніх друзів, визначається у виборі своїх захоплень, вперше стикається з життєвими труднощами і радіє своїм першим перемогам. Школа назавжди залишається в пам’яті кожної людини.У школі формується характер, складається наше ставлення до навколишнього світу. Всі головне в долі людини починається зі школи. Яким ти будеш в шкільні роки, таким ти і станеш в подальшому житті.Я вчуся в самій чудовій школі міста Новокузнецька — школі №12. У цьому моїй школі виповнюється 80 років. Вона була побудована ще в минулому столітті, в епоху соціалізму, в країні під назвою СРСР, в місті Сталінської на вулиці Шкільна.5 жовтня 1933 школа №12 відчинила свої двері для учнів. У роки Великої Вітчизняної Війни в стінах школи розташовувався госпіталь.У моїй школі є музей «Пам’ять». Музей об’єднує ветеранів і школярів. У дворі школи встановлено обеліск, присвячений вчителям та учням школи, які не повернулися з війни. Шкільний двір в теплу пору року радує нас різноманіттям кольорів.У школі дуже багато гуртків і кожен може вибрати те, що йому цікаво. У школі дуже світлі класи і кожен куточок класу освітлений сонцем. Не дивлячись на те, що школі виповнюється 80 років в кабінетах — сучасні меблі, є інтерактивні дошки, 2 комп’ютерні класи, є музичний зал.У шкільній їдальні дуже смачно і різноманітно годують.Я впевнений, що саме ця школа зможе по-справжньому виховати. У моїй школі найкращі вчителі. Вони не просто проводять уроки, а кожен намагається зацікавити своїм предметом. Всі разом і кожен учитель окремо вчить нас не тільки вирішувати приклади і завдання, правильно і грамотно писати, але й завдяки нашим педагогам, ми осягаємо найважливішу науку: бути чесними, добрими, вміло спілкуватися і дружити.

Осінь. Напевно, немає жодної людини, яка б не любила таку прекрасну пору. З року в рік приходить золотоволоса красуня на зміну теплому літечку. Бере свої пензлі й хутко починає розфарбовувати кожен листочок. Бачили? Багряний, золотий, помаранчевий, жовтий – яких тільки кольорів не шкодує пані Осінь.

З особливою ніжністю ставляться до осені художники. Ось, наприклад, взяти відому картину народного художника Федора Манайла «Золота осінь». Яка ж вона прекрасна ця осінь на полотні. Красується собі різними барвами, випромінює світло та спокій.

Могутнього потоку не вміщало шосе, і багато верхівців скакало обабіч шляху прямо по хлібах (Олесь Гончар)

На черговому засіданні бюро обкому Мухтаров доповідав про виконання планів будівництва (Іван Ле "Міжгір'я")

Меткий офіціант подав меню (Любомир Дмитерко "Розлука")

Фламінго з Нігеру цвітуть квітками; Сидять, схилившись, кенгуру (Олександр Олесь)

Летять по радіо слова — з найдальших далей вісті. І все, що вимовить Москва, у кожнім чують місці (Наталя Забіла)

Щоб не гаяти й хвилини, використовують усі тролейбуси, веломашини, і мотоцикли, і таксі (Микола Упеник)

Негритянко! Задумлива ноче, Забудьмо сьогодні про всі табу, Серце мов виспівати хоче Твоїм рукам золоту хвальбу (Дмитро Павличко "Пальмова віть")

Театральне амплуа — річ, як відомо, дуже умовна (Максим Рильський)

Вона.. з любов'ю старшої сестри защіпляла їй коло шиї якесь легеньке боа (Ольга Кобилянська)

Объяснение: