2. лише дієслівні словосполучення вжито в рядку: а. середня школа, прийти вчасно, проголошення незалежності. б. лірична мелодія, частина мови, корисна інформація. в. намалювати пейзаж, черпати наснагу, вислів симоненка. г. вивчати історію, розподіляти порівну, слугувати прикладом.

Объяснение:

Багато говорити і багато сказати — не одне й те ж саме.

Софокл

Буду я навчатись мови золотої

Прислівник — це незмінювана частина мови, яка виражає ознаку дії, стану, ознаку іншої ознаки і відповідає на питання як? коли? де? куди? звідки? якою мірою? чому? з якою метою?

У реченнях прислівники найчастіше виконують роль обставини, інколи — означення: Раз то мовить по-грецьки, удруге — по-турецьки (Нар. дума); На той час я уже встиг забути, що таке ковбаски по-віденському, флячки по-львівськи, кава по-турецьки… (Р. Іваничук).

На подвір’ї було вже зовсім не видно, хоч сонце ще не зійшло. Схід палав

рожевими фарбами; в глибині неба пливли легенькі хмаринки. Не вперше

Мишко прокидався рано. Не раз схід сонця заставав його на річці. Та хіба був

тоді час дивитись на рожеві заграви, на безкрає небо, на оці хмаринки кучеряві

й рухливі! Перед очима тремтіли прозорі хвилі, а по них стрибав сонячним

зайчиком поплавець з гусячої пір’їнки. Десь там, у незмірній глибині теж

синіло небо, пливли хмари, тремтіли рожеві сонячні стрічки. Але Мишко

тільки й знав свій поплавець і не зводив з нього очей.

Йому здалося що лише тепер він уперше побачив навколишній світ в

усій його неосяжній красі -  і ці гарячі барви літнього ранку, і це чудове небо, і

вербу, і старі вкриті зеленим мохом ворота, і велетенський осокір. Яке воно

все чудове, яке рідне, близьке серцю!