До слова будити і писк добрати спільнокореневи слова

Будити-будинок,буддизм,будка,будить,будматеріали,будинок.
Писк-пискучий,пискливий.

Береться мудрість не із заповітів, а із шукань і помилок гірких...» (за драматичною поемою «Ярослав Мудрий»)Я гадаю, що кожна людина хоча б раз за життя ставила собі питання: звідки береться мудрість? Чи є вона вродженим даром? Чи можна стати мудрим, читаючи книжки? Чи мудрість приходить сама собою із віком і досвідом, а ми не в змозі пришвидшити чи вплинути на цей процес? Своє бачення цієї проблеми пропонує нам Іван Кочерга.У драматичній поемі «Ярослав Мудрий» письменник багато уваги приділяє детальній «промальовці» образів, він намагається відтворити дух епохи, вдихнути життя у персонажів, зобразити не лише їхні «діяння», а й рухи їхньої душі, настрої, життєві погляди. Саме тому проблеми, поставлені у творі, набувають актуального звучання у будь-які історичні часи, вони є філософськими, торкаються також і морально-етичної сторони життя, ці проблеми є без перебільшення загальнолюдськими.Тож звідки береться мудрість? На мою думку, насамперед потрібно відрізнити мудрість від понять «знання» і «життєвий досвід». Знання — це набір певної інформації, що тримається у вашій пам'яті, ерудиція загальна чи фахові знання. Життєвий досвід — це сукупність ситуацій, через які пройшла людина, та ті висновки, яких вона дійшла. Із визначенням мудрості виникають деякі труднощі. Це не знання і не досвід, але і знання, і досвід водночас. Мені здається, мудрість вбирає в себе ці поняття, але сама по собі є терміном ширшим. Отже, мудрість є певним ставленням до життя, життєвою філософією, поєднанням уміння діяти і аналізувати те, що діється навколо. Мені подобається вислів Івана Кочерги з його «Ярослава Мудрого»: «Береться мудрість не із заповітів, а із шукань і помилок гірких». Мені здається, у цій фразі висловлено правду нашого життя. Саме пройшовши певні випробування, часто неприємні, часто неочікувані ситуації, людина може набути мудрості. Але важливим складником є і здатність доходити висновків з пережитого, узагальнювати набутий досвід, поширювати його на інші події.Героєві твору Івана Кочерги мудрість також не далася просто. Ярослав Мудрий (цей епітет говорить сам за себе) був насправді суперечливою людиною, але видатною, героїчною особистістю, «величною і в своїх чеснотах, і в своїх пороках», за твердженням автора твору. Своєї мудрості князь Ярослав набував усе своє життя.Мені здається, найважливіше пам'ятати те, що навіть коли ти припускаєшся помилки, не припиняється процес цього «здобуття мудрості». Я гадаю, що якщо кожну ситуацію, навіть прикру чи неприємну, сприймати як життєвий урок, свідомо й об'єктивно доходити висновків, то з часом кількість цих неприємних ситуацій значно зменшиться, а життєвої мудрості — збільшиться. Часто саме слово мудрість асоціюється у нас з якимись казковими старцями, мандрівними філософами, але ми забуваємо, що кожна людина має можливість набути життєвого досвіду, а з ним — життєвої мудрості. І не слід боятися поразок або внутрішніх власних конфліктів, бо сумніви — ознака мислення, а мислення — перший крок до знань. На мою думку, роздуми над цим питанням мають супроводжувати духовне життя кожної людини, тоді, напевно, кожному із нас ще за життя люди до нашого імені можуть додати епітет Мудрий — так, як це сталося з персонажем історичної драми Івана Кочерги і видатною історичною постаттю — героїчним князем Ярославом.

У кожного народу є свої традиції. Їхня історія досягає в глибину століть, сполучає в собі подання про світ, відношення до релігії, ознаки побуту

В останні роки ми часто звертаємося до традицій, тому що усвідомлюємо себе частиною великого народу з найбагатшими досягненнями культури. Той, хто не знає свою культуру й чурается свого язика, не може з повагою ставитися й до культури інших народів

Усвідомлення своєї причетності до великого народу — є усвідомленням себе самого, усвідомленням своєї значимості вмире.

Моє перше знайомство з народними традиціями відбулося давно, коли я був ще дуже маленьким

Було мені років 5 — 6, коли я сам свідомо поніс вечерю до свого хрещеного. Тепер я знаю, що було це на Святвечір перед Різдвом. На вулиці вже стемніло, але ніхто не боявся темряви, дітей було дуже багато, хто ніс вечерю до родичів, а хто — колядував. Тоді я вперше почув колядки. Придя додому, намагався згадати почуте на вулиці, але не зміг. Моя прабаба розтлумачила мені й значення слів з почутої колядки, і самого обряду

Але самі повні враження про народні обряди я привіз із Львова. Разом з іншими учнями нашої школи два роки тому назад я побував на екскурсії в цьому стародавнім місті. Наша подорож була не тільки цікавим, але й пізнавальним, тому що ми не просто гали народні різдвяні обряди, але й приймали в них участь. Повернувшись додому, я навчив своїх друзів різдвяних пісень, почутих там, а в наступному році ми й самі ходили колядувати. Так що всі Святки пройшли незабутні. З тих пор я цікавлюся традиціями інших народів. Я із задоволенням читаю книжки, які містять свідчення про історію й культуру того або іншого народу, я порівнюю наші звичаї із традиціями інших регіонів України й інших слов’янських народів

Скільки обрядів довелося мені побачити. А скільки ще прийде побачити! Адже мир такий великий, життя так дивне, а традиції допомагають збагатити її.