Твір на тему "мова-це майбутнє нашого народу"

Сьогодні у всіх нас є прекрасна можливість використовувати рідну українську мову у всіх сферах життя. В нашій українській Конституції закріплено, що державною мовою в Україні є українська, отже, вона просувається і використовується у всіх життєвих сферах в Україні. Цілком зрозуміло, що їй надаються різні привілеї перед іншими мовами. Таким чином, громадяни України заохочуються до того, щоб говорити українською мовою. Та й звичайне ставлення до людей, які розмовляють чистою українською мовою, зазвичай хороше. Їх сприймають як людей вихованих і інтелігентних.Але чи дійсно все настільки добре з українською мовою в даний час? Чи справді ми з вами можемо з упевненістю констатувати, що в української мови, як мінімум, надійне і перспективне майбутнє? Насправді, зробити такий висновок зовсім не настільки просто, як того хотілося б. Вся справа в тому, що в побуті українською мовою в нашій країні говорять набагато менше, ніж російською мовою. Навряд чи варто роздумувати над причинами цього, вони більшою мірою зрозумілі. Скоріше, важливо проаналізувати, наскільки це може позначитися на майбутньому української мови та всієї України в цілому.Як відомо, мова народу живе до тих пір, поки вона використовується. Але чи буде використовуватися українська мова так само, як вона використовується зараз? Або вона буде поступово видавленою російською мовою? Або, навпаки, візьме гору над нею, набереться сил і стане найбільш використовуваним мовою на території України? Хотілося б вірити в останній варіант, але все це багато в чому залежить від того, як буде розвиватися ситуація в країні. Якщо Україна продовжить залишатися повністю незалежною і суверенною, українська мова буде тільки посилюватися, процвітати і ставати все більш і більш використовуваною. Якщо ж все піде навпаки, то і майбутнє української мови буде не настільки світлим і добрим.Втім, не варто з недооцінкою ставитися і до ролі звичайних людей. Хто, якщо не ми самі, буде здатний зберегти, посилити і зробити національну мову більш використовуваною? Все в наших руках. Якщо ми будемо використовувати українську мову не тільки в ділових питаннях, але і в побуті, цілком ймовірно, що роль української мови лише зросте. Природнім є те що, ми повинні виховувати своїх дітей українською і прищеплювати їм любов до національної мови.Хотілося б відзначити, що майбутнє української мови, себто, чи буде вона розвиватися або зникне зовсім, залежить як від об’єктивних, політичних чинників, так і від того, чи будемо використовувати і розвивати її ми, громадяни України. У будь-якому разі, хотілося б вірити у світле майбутнє нашої рідної мови.

   Скласти словосполучення із власними та загальними іменника пропоную так:
   ⇒ річка Дністер (річка - заг., Дністер - власна);
   ⇒ подружжя Баранових (подружжя - загальна, Баранових - власна);
   ⇒ гори Карпати (гори - заг., Карпати - власна);
   ⇒ планета Земля (планета - загальна, Земля - власна);
   ⇒ місто Запоріжжя (місто - загальна, Запоріжжя - власна);
   ⇒ дівчинка Іванка (дівчинка - загальна, Іванка - власна);
   ⇒ пес Вілі (пес - загальна, Вілі - власна);
   ⇒  ураган Ірма (ураган -загальна, Ірма - власна);
   ⇒ селище Михайлівка (селище - загальна, Михайлівка - власна);
   ⇒ котик Мурчик (котик - загальна, Мурчик - власна).

Переважну більшість у мові становлять загальні іменники, що означають узагальнені назви однорідних предметів, — назви, спільні для ряду однотипних предметів, істот, явищ, понять:книжка, учень, місто, виставка, сад, море, блискавка, природа, бадьорістьтощо.Значно меншу групу становлять в л а с н і іменники, що означають індивідуальні назви одного з ряду однотипних предметів.До власних назв належать:- імена, прізвища, псевдоніми, прізвиська: Катерина, Василь, Ярослав Мудрий, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Архімед, Цицерон;- прізвиська тварин: Рябко, Барбос, Мурчик, Білий Бім Чорне Вухо;- назви країн, держав, міст, сіл, гір, морів, озер, річок: Європа, Азія, Україна, Придніпров’я, Кривий Ріг, острів Земля Принца Карла, село Рясне, Південнокитайське море, Дніпро, Ла-Манш;- назви книг, журналів, газет: драма «Лісова пісня», журнал «Сучасність», газета «Факти»;- назви заводів, фабрик, пароплавів: завод «Більшовик», фабрика «Рошен», пароплав «Одеса»;- назви організацій, установ, історичних подій, свят, почесні звання, найвищі посади: Рада Безпеки, Верховна Рада, Стародавня Греція, Перша світова війна, Прем’єр-міністр, Президент України;- релігійні поняття: Матір Божа, Біблія.Власні імена пишуться з великої літери, мають тільки однину (Київ, Харків) або тільки множину (Карпати, Чернівці).Іноді прізвища та імена людей, коли вони служать для узагальненого означення цілого класу однорідних осіб, предметів і явищ, переходять до категорії загальних іменників: геркулес, дизель, кольт, браунінг, рентген, маузер, реглан, силует, донжуан.Загальні іменники, виступаючи в мові у значенні індивідуальних назв, переходять у власні іменники: Захід (країни Західної Європи), планета Земля, Леонід Буряк, село Вишеньки. Часто тільки з контексту можна визначити, яким є іменник — власним чи загальним.