Відгатайте загадки: стоіть верба серед села розпустила гілля, у кожне подвірья. на татарьському полі попутані коні, вузлики знать, та не можна розв'язать

Дорога..небо та зорі)))

Уточнювальні відокремлені члени речення вимовляються з особливою інто­

нацією й уточнюють, пояснюють, конкретизують значення головних чи другорядних

членів речення. Уточнювальні члени речення є тими самими членами речення, що й

слова, які вони уточнюють.

На письмі уточнювальні члени речення відокремлюються переважно комами,

іноді — тире.

Уточнювальними членами речення можуть бути:

1) підмети: Сухобрусові дочки, Марта й Степанида, були малими дуже гарні

дівчата (І. Нечуй-Левицышй);

2) присудки: Хлопець за два роки змінився, виріс, змужнів (О. Хапать ко);

3) означення: Ніч була гаряча, жнив’яна (І. Нечуй-Левицький);

4) додатки: Ніхто ще так не описував наших лісів, їхньої багатої флори, їхніх

щедрот і краси (Л. Волощук);

5) прикладки: Коли ви мені, старому батькові, не ймете віри, то я запишу на

папері (І. Нечуй-Левицький);

6) обставини: Он там, на горбку, має бути весела батьківська хата

(Ю. Мокрієв).

(І Увага! При відокремлених уточнювальних членах можуть вживатися слова

І окрім, крім, замість, за винятком, зовсім та ін.: Щемить — і вибух десь тут,

_| зовсім поруч (В. Козаченко).

Відокремлені другорядні члени речення можуть бути уточнювальними (поясню-

вально-уточнювальними зворотами). Уточнювальні члени речення конкретизують

поняття, звужують його. Вони бувають поширеними і непоширеними, наприклад: Її

зір немовби хотів проглянути аж туди, в саму незрозумілу й моторошну тайну без­

конечності (Ю. Смолич); Я хочу встати вранці, на зорі (Л. Костенко); А там, за

Ятранню,- Веселі Боковеньки! (М. Вінграновський).

Уточнювальними можуть бути всі члени речення, крім підмета.

Уточнювальний член речення до підмета і до додатка виконує функцію прикладки,

наприклад: Скоріше буже приїздила мати їхня, Ярина! (К. П ісоцький); Він дзвенів не

раз, переливався, споконвічний голубий Дунай (М. Рильський); Добрим словом

годиться згадати сьогодні турботливого батька Лесі — Петра Антоновича Косача —

і матір ї ї — відому нашу письменницю Олену Пчілку (О. Гончар).

* Синтаксис як розділ граматики

427 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА

Найпоширенішими відокремленими уточнювальними членами речення є:

1) обставини, виражені прислівниками та іменниками в непрямих відмінках із

прийменниками або без них, наприклад: Старий батько з білим внуком на руках

шукав чогось гострим оком там, внизу села (О. Кобилянська); Нижче, навпроти

Титана, будинок заводоуправління і брама заводська (О. Гончар); Там, на столі

лежить моє перо (Л. Костенко); У Корчуватому, під Києвом, рік сорок другий

ожеледь, зима (Л. Костенко); Перед їх очима за вівтарями Братської церкви, серед

монастиря, був колодязь з фонтаном (І. Нечуй-Левицький). У деяких реченнях

трапляються ряди відокремлених уточнювальних обставин, наприклад: Там, в долині,

в селі під горою Чабаницею, недалеко бистрої ріки, в лісі, де лиш, недалеко самітній

млин з рікою враз гудить, покинув хору доньку, мов звірюку, щоб власні люди не

стратили, не покалічили… (О. Кобилянська);

2) уточнювальні означення до обставин місця, часу, неузгоджених означень, пря­

мих додатків, наприклад: За круглим, чорного дерева, столом сиділи сухорлявий і

жовчний князь Ярема Вишневецький, Стефан Потоцький (Н. Рибак); Берете ви

аркуш дикту, так приблизно з метр у квадраті, і невеличкий молоток (Остап Вишня).

Часто речення ускладнюються різними відокремленими другорядними членами,

наприклад: Старше покоління, свідок іншого життя, показувало ще на долонях

мозолі від шаблі, піднятої в оборону народних і людських прав (М. Коцюбинський);

Але як він увійшов у город і проходив вузькою вулицею, поглядаючи на невеличкі

одноповерхові будиночки, пооббивані дошками і помазані сірою фарбою, то не знав, у

які саме двері має почати стукати (Б. Грінченко).

 

1500 грн в день, 40000 грн в місяць на полуниці!

Соковита полуниця пре вдома навіть на підвіконні ...

30 м = 125 грн. Последние скидки в г. Солотвин. Спешите, осталось мало...

Распродажа остатков шлангов Xhose. Цены ниже не найти

Кожаные женские кроссовки Ecco за "копейки"

Оплата после получения!

Объяснение:

Твір-роздум про мудрість

Коли дитина тільки починати освоювати та розуміти навколишній світ, вона все сприймає як нове, цікаве. Широко розплющеними та довірливими очима дивиться вона на яскраве сонце в блакиті, розпитує про те, що, як та навіщо. Дитина стоїть на порозі великих знань, що визначатимуть усе її життя. У цей період життя необхідно допомагати дитині правильно розуміти світ навколо. Та діти й самі часто проявлять неабияку мудрість – наприклад, вони вміють бачити сутність речей, вони щирі у почуттях та бажаннях

Молодість – швидкий, бурний вік, коли людина самостійно стикається з реальним життям. Вона усвідомлює різницю укладів життя минулого та сучасності. На її очах відбувається зміна часів, змінюється життя, людина сама є безпосереднім учасником того процесу. По-новому сприймаються минулі ідеї та події, інше ставлення викликають звичні речі. Тому суперечки між традиціями та новими ідеями неминучі, як неминучі й розчарування.

Молодість обурює якісь, на її думку, безпідставні конфлікти, за які було покладено багато життів. Покірність перед катастрофічними подіями не знаходять у неї розуміння, бо зараз, коли все вже позаду, здається, що можна було б знайти вихід. У такому віці мало кого можна назвати мудрим, бо молодь не хочу прислухатися до порад, хочу все зробити на свій лад. Та саме тоді в людині починає накопичуватися мудрість, що базується на власному досвіді, вона починає розуміти, що в чомусь її батьки та дідусі все ж були праві.

Прожиті літа дають мудрість та вміння спокійно розмірковувати про те, що сталося. Гарячі ідеї та нездійсненні мрії спочатку зважуються, підключається досвід та вміння дивитися наперед. Згадуються свої та чужі помилки, знаходяться засоби запобігти їм та виправити. Тому людина в літах вже не рветься в бій, але завжди готова дати пораду темпераментній молоді, аби та не повторювала минулих помилок та вчилася отримувати користь з власних. Її мудрість часто незрозуміла молодим людям, та вона розуміє їх, бо сама була такою.

Чи можна сказати, що тільки стара людина може бути мудрою? Я вважаю, що ні. Якщо людина вміє робити висновки з того, що з нею трапляється, вона вчиться жити. І з кожним таким уроком стає трохи мудрішою.