Скласти міні твір на тему поведінка під час уроків

Ми з вами добре знаємо, що суспiльство може досягти розвитку тiльки тодi, коли буде складатися з розвинутих особистостей, які умiють гарно вчитися, використовувати свої знання на практиці, гарно поводитесь в колективi, громадських мiсцях, умiютъ дружити і цінувати один одного. Отже, сьогоднi ми з вами почнемо розмову про нашу поведiнку пiд час урокiв, розглянемо, як вона впливає на наші успiхи у навчаннi, навчимося поводити себе в колективi, ознайомимося iз правилами культурної поведiнки.У школi всi учнi були рiвнi: i багатi, і бiднi. Вони були зобов’язанi утримувати лад i чистоту в школi. Щоб заохотити учнiв до науки, давня школа придумала чергу мiсць у класi, вiд перших i останнiх лав: кращий учень просувався все ближче i ближче, доходив до першої лави, де сидiли найкращi учнi - сенатори. Учень, що визначався найбiльше з усiх, називався iмператором i мав право сидiти на окремому мiсцi поряд із вчителем. Нетямущим учням деколи одягали на голову шапку з ослячими вухами й садовили на останнiй, «ослячiй лавцi». За будь-якi шкiльнi провини карали рiзками. Учнем, який карав, був один iз старших i сильнiших.

Жив-був зайчик. Звали його Вуханчик. Він жив у селі де жили й інші мешканці-звірі. Вуханчик був вже дорослий, але ніяк він не міг знайти собі дружину.Тому зайчик не був таким веселим як усі. Якось пішов зайчик в ліс, збирати ягідки. Побачив він здоровенний кущ малини і пішов до нього. Назбирав він цілий кошик, і вже зібрався до дому як побачив що заблукав. Він ходив по лісу у пошуках стежки, але він її не знайшов. І під вечір бідний ізмучений Вуханчик знайшов піньок, сів на нього і гірко заплакав. Аж раптом поруч з піньком він побачив троянду. Вона була не звичайна а чарівна. Побачивши що зайчик плаче вона підказала йому дорогу до дому.Веселий Вуханчик дуже зрадів і за це подарував троянді кошик малини.І зайчик повернувшися додому завжди згадував троянду

Жила собі дівчинка. Вона дуже любила квіти. У неї в саду була улюблена квітка – троянда. Дівчинка приходила до неї щодня, завжди приносила з собою келих прохолодної води, поливала квітку та ще кілька хвилин захоплено дивилася на неї, говорячи приємні слова. Кожного дня квітка чекала, коли прийде її подруга, та хвилювалася.

Та ось одного дня дівчинка не прийшла. Квітка довго чекала, але ніхто так і не з’явився.

У саду були також й інші квіти: тюльпани, піони, хризантеми. Вони заздрили Троянді та ревнували дівчину до неї. Троянда похилилася до землі та все слухала: може йде дівчинка. Незабаром інші квіти почали насміхатися з неї, говорячи: «Навіщо ти чекаєш! Вона не прийде, вона знайшла квітку гарнішу за тебе, ти їй більше не потрібна!»

Троянда трохи зажурилася, але трималася гордо і прямо, як благородна квітка. Але з часом вона почала гинути, втрачати свою красу. А квіти все підтрунювали над нею. Троянда не перенесла розлуки.

Через тиждень дівчинка прийшла (вона хворіла) до своєї улюбленої квітки і, як звичайно, принесла горщик прохолодної води. Але вона не знайшла тієї прекрасної троянди!