Cкласти невеликий твір на тему шкільна родина ( 5-7 речень)

Школа це наша друга роодина.Ось Петрик біжить прямо як неслухняний братик,а Марійка щось розповідає як сестричка ну ,а люба Галина Степанівна як турботлива мама.Вони мені як друга сімя.З ними я можу і сміятися,і плакити.Тут мої дорогі друзі.Я їх люблю!

   Школа еще совсем пустая. Непривычно тихо. Я быстро поднимаюсь на третий этаж и подхожу к окну. Сегодня я пришла раньше, потому что мы с Мариной дежурные. Но она почему-то опаздывает. Проходит десять минут, и коридоры наполняются веселым ребячьим шумом. Звенит звонок, и все расходятся по своим классам.

    В кабинет входит наш учитель истории. Он рассказывает нам о героических подвигах древних римлян и греков. Это захватывающе интересно!

    На первой перемене у нас зарядка, которую проводят старшеклассники.

    Впереди еще четыре урока. Среди них мой самый любимый — география. Сегодня я узнала, как нужно ориентироваться на местности. Теперь можно смело отправляться с друзьями в поход — не заблудимся. Так на каждом уроке мы изучаем что-то интересное, узнаем много нового и полезного.

    Окончились уроки. Куда пойти? Как много нужно успеть сделать! Хочется сходить на выставку цветов, поиграть с младшей сестрой. Но сейчас я спешу на тренировку, где меня ждут теннисная ракетка и мяч. Тренер снова будет учить отрабатывать удары и совершенствовать технику игры. Возможно, скоро я поеду на показательные соревнования. А после тренировки я спешу домой, ведь сколько уроков нужно успеть выучить. Свободного времени почти не остается, но я рада, что день был плодотворным и я не потратила время зря. 

У моїй родині живе загальна улюблениця — кішка Ліза. Зараз я вже не уявляю, що її колись не було в нашому домі, що колись ми жили без Лізи, — такою важливою істотою вона для нас стала. Але ще кілька років тому ми не думали ні про яку кішку . Правда, я постійно просила у мами дозволу завести якусь тварину, але вона була непохитна. І от якось раз ми виявили в під’їзді крихітну грудочку, яка тикала усім у ноги, шукаючи до та захисту. Спочатку мама винесла цій істоті теплого молока, а потім вже не змогла її залишити напризволяще. Так у нашому житті з’явилася Ліза. Спочатку вона була невизначеного кольору, худа і болюча. Але поступово, завдяки турботам моєї мами й увазі всієї нашої родини, ця істота перетворилася на чудову красуню, яку наш тато назвав Лізою. Мені здається, це ім’я підходить моїй улюблениці якнайкраще. У неї біла пухнаста шерсть, бірюзово -зелені очі та пишний рожевий носик і подушечки лапок. Моя улюблена кішка дуже пластична і граціозна, любить пострибати і пограти зі своєю улюбленою «мишкою ». З вигляду Ліза — сама доброта, однак це далеко не так. Ця розумна кішка володіє непростим характером, любить пустувати і навіть напаскудити. Але ми все одно її дуже любимо, тому прощаємо їй все. Так, Ліза ніколи не буде спілкуватися з тими, хто їй не подобається. Якщо до неї нечемно звертатися, вона може зашипіти або навіть подряпати. Але моя бабуся каже, що кішка завжди відчуває хороших людей і ні за що їх не скривдить. Тому нечемні гості нехай нарікають на себе. Крім того, Ліза дуже незалежна і самостійна. Вона може цілий день займатися своїми справами, не звертаючи на нас ніякої уваги, і підійде приголубитися тільки тоді, коли сама цього захоче. Але якщо їй щось потрібно, то ця ласунка завжди доб’ється свого — жодне серце не може встояти проти такої красуні. Бабуся називає Лізу природним барометром — вона допомагає їй передбачати погоду. Так, ми завжди дізнаємося, коли наближаються холода, — тоді Ліза спить, згорнувшись калачиком і заховавши ніс. А ще бабуся стверджує, що кішки здатні « намивати гостей». Тому, коли Ліза сидить на порозі і вмивається, бабуся передрікає, що з’являться гості. І дійсно, іноді вони приходять. А одного разу Ліза врятувала всю нашу сім’ю від загибелі. Вночі у нас почався витік газу і ніхто нічого не відчув, сплячи міцним сном. Але Ліза почала ходити з кімнати в кімнату і голосно кричати. Крізь сон мама кілька разів покрикувала на кішку, але коли прокинулася, то зрозуміла, чому Ліза не могла заспокоїтися. Вчасно мама закрила газ, вивела всіх на вулицю і провітрила квартиру. Так , завдяки Лізі, ми залишилися живі. Відтоді вся наша сім’я ще більше любить цю кішку, вважаючи її повноправним членом сім’ї. Зараз Ліза вже доросла. У неї кілька разів були кошенята, яких ми дружно всі разом прилаштовували «в добрі руки». Думаю, коли Ліза стане старою, ми залишимо собі одного кошеня, що буде дуже схоже на свою маму. Щоб наша дорога кішка завжди була поруч з нами … Сподіваємось наданий вище художній твір на українській мові про опис домашньої тварини — кота допоміг у написані власного твору про свою улюбленицю.