Червоний клубочек по голубiй хeстинi качаеться

Сонце

1. Дорога(підмет) ліворуч(обставина) була наглухо(обставина) закрита(присудок) дубовими(додаток) завалами(додаток) . 2. Розминаючи(присудок) сизий(означення) полин(підмет) у долоні,(обставина) роси(додаток) юності(додаток) спогадом(додаток) п'ю. 3. Дозволь(присудок) мені(додаток) мій вечоровий(означення) світе,(підмет) упасти(присудок) зерням(додаток) в рідній(обставина) бороні(обставина) . 4. І місяць(підмет) травень(підмет) буде(присудок) гомоніть(присудок) рудим(означення) джмелем(додаток) наляканим(означення) до краю. 5. То-пилок, то-сніги, то-сльота, партизанську(означення) вкривають(присудок) дорогу(додаток).

Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий