Визначити до якого стилю належить текст. охарактерезувати стиль, його особливості. тодi вiн саме косив сiно в плавнях. м'яко деренчала сiнокосарка, вистеляючи малюсiнькими, схожими на долоньки з розчепiреними пальцями листочками гусячих лапок, диркаючи косою по цупкому, як дрiт, пирiєвi. гнiдi кобили баронеса й мазурка дружно похитували головами в такт своїй широкiй розмiренiй ходi, а їхнi лошата жирували спереду, плутаючись у своїх матерiв пiд ногами i вмiло уникаючи довгого андрiєвого батога. в обiд вiн мав точити коси з своїм напарником дядьком архипом нескоромним. вони завжди точили косу разом, бо андрiй ще не вмiв сам цього робити, а дядько архип працював на сiнокосилцi вже десять рокiв. але в той день нескоромний затримався десь у кузнi, куди вiн поїхав зварювати косогiн. андрiй лишився сам на всiй плавнi. вiн стриножив коней, пустив їх пастися, а сам, випивши пляшку молока, що її вранцi поклала йому в торбину мати, побiг до днiпра купатися. пити холодне солодке молоко i купатися в днiпрi - це андрiй любив над усе. бiля рiчки вiн роздягнувся, сховав одяг у кущах шелюги i стрибнув у воду, м'яку, теплу, ласкаву. вiн поплив на середину рiчки, вперед руки, за кожним змахом вистрибуючи з води мало не до пояса. згодом вiн лежав горiлиць i дивився на сонце. сонце було велике, воно вкривало не лише все андрiєве лице, але й усю рiку, i бiлi коси на її берегах, i червонi шелюги. яке марнотратство! андрiєвi хотiлося, щоб небесне свiтило хоч на мить належало тiльки йому одному, щоб воно ковзнуло теплою хвилею по його устах. вiн цiлував ся з сонцем. це була його давня, ще з дитинства, улюблена гра. шум пароплавних колiс примусив андрiя припинити свою забавку. вiн повернувся на живiт i побачив сталево-сiрого буксира, який тяг за собою чотири баржi. буксир iшов згори, за течiєю, iз якоюсь особливою поспiшнiстю ляпав по водi широкими плицями своїх колiс. пароплав швидко наближався, рiзнокольоровi - сизi, червонi й жовтi - баржi гналися за ним, витягнувшись у довгу на пiвдугу, схожу на райдугу, яку хтось перекинув i поклав на воду. загребельный павел архипович "дума про невмирущого"