Як ти вважаєш хто з дівчаток невихований? чому?

У кожного народу є свої традиції. Їхня історія досягає в глибину століть, сполучає в собі подання про світ, відношення до релігії, ознаки побуту

В останні роки ми часто звертаємося до традицій, тому що усвідомлюємо себе частиною великого народу з найбагатшими досягненнями культури. Той, хто не знає свою культуру й чурается свого язика, не може з повагою ставитися й до культури інших народів

Усвідомлення своєї причетності до великого народу — є усвідомленням себе самого, усвідомленням своєї значимості вмире.

Моє перше знайомство з народними традиціями відбулося давно, коли я був ще дуже маленьким

Було мені років 5 — 6, коли я сам свідомо поніс вечерю до свого хрещеного. Тепер я знаю, що було це на Святвечір перед Різдвом. На вулиці вже стемніло, але ніхто не боявся темряви, дітей було дуже багато, хто ніс вечерю до родичів, а хто — колядував. Тоді я вперше почув колядки. Придя додому, намагався згадати почуте на вулиці, але не зміг. Моя прабаба розтлумачила мені й значення слів з почутої колядки, і самого обряду

Але самі повні враження про народні обряди я привіз із Львова. Разом з іншими учнями нашої школи два роки тому назад я побував на екскурсії в цьому стародавнім місті. Наша подорож була не тільки цікавим, але й пізнавальним, тому що ми не просто гали народні різдвяні обряди, але й приймали в них участь. Повернувшись додому, я навчив своїх друзів різдвяних пісень, почутих там, а в наступному році ми й самі ходили колядувати. Так що всі Святки пройшли незабутні. З тих пор я цікавлюся традиціями інших народів. Я із задоволенням читаю книжки, які містять свідчення про історію й культуру того або іншого народу, я порівнюю наші звичаї із традиціями інших регіонів України й інших слов’янських народів

Скільки обрядів довелося мені побачити. А скільки ще прийде побачити! Адже мир такий великий, життя так дивне, а традиції допомагають збагатити її.

Каждый день ученикам задают уроки, как и мне. И каждый день она новая, да и почти по всем урокам задают домашнее задание.

Для начала я прихожу со школы, и иду обедать. После этого я беру свой рюкзак и несу его к письменному столу. Этот стол мне специально купили родители для того, чтобы сидеть ровно и, чтобы было удобно делать уроки. Так же обязательно достану дневник и посмотрю, сколько задали уроков и какие предметы.

Так же не забываю про отдых, обязательно после школы нужно отдохнуть хотя бы час, так как это сильная нагрузка на наш мозг. Во время отдыха, я рисую, смотрю телевизор или же пойду, подышу свежим воздухом.

Когда же час , мне стоит идти доставать все те учебники, которые мне нужны. Ну и сначала я делаю сложные предметы и желательно письменные уроки. Например, математика или же русский язык, а там уже по расписанию. Ну а устные предметы я делаю, после сложных уроков.

Так же если остается время, то хотелось бы сделать уроки заранее, то есть на следующие дни, чтобы не было так тяжело. Ну и конечно стоит посмотреть все заданные уроки, ибо там может быть стих, который стоит выучить. А так как мне сложно учить стихи, то я учу их заранее этого дня.

Во время домашнего задания, я так же делаю перерывы. Ведь это будет очень сложно для меня, разминка для рук тоже стоит делать. Есть хорошие упражнения и для глаз, так как они тоже устают от такой работы. Так же могу послушать музыку или сходить к родителям и говорить о том, как день.

Очень важно для меня это, чтобы меня никто не беспокоил, и было тихо, ведь сложно настроиться, если рядом маленькие дети или шумят взрослые. После того, как я выполнил все домашнее задание, я собираю все свои принадлежности и учебники в рюкзак. Ведь я считаю, что стоит собирать после выполненной работы, а утром неудобно, да и по времени не подходит такой вариант. После всего я звоню своим друзьям и договариваюсь погулять, ну и конечно стоит спросить у родителей. Если я все-таки устал, то я все же пытаюсь себя настроить на то, что это было не зря. Ведь в дальнейшем все это мне пригодится, да и для хорошей оценки неплохо было бы. Я считаю, что каждый ученик должен делать домашнее задание.