Складіть текст -міркування на тему < > .

Бібліотека - осередок культури. Не дивлячись на прихід інформаційних технологій, бібліотеки як і раніше користуються попитом. 
     Не у всіх людей є можливість придбати бажану книгу, а бібліотеки надають всім рівні можливості. Кожен може знайти тут літературу на свій смак. Завдяки  бібліотекам ми знаємо своє історичне минуле і маємо  культурну спадщину.
     Отже, бібліотеки завжди будуть потрібні, адже досі людство не винайшло досконалішого зберігання інформації, ніж бібліотека. 

   Пропоную скласти такі речення з дієприслівниковими зворотами:

1. Набігавшись за день, я вдома одразу лягла спати. (набігавшись за день)

2. Я, не кліпаючи очима, беззупинно дивилась на іскорки вогню.  (не кліпаючи очима)

3. Хмарки, показавшись вдень, до вечора зникли. (показавшись вдень)

4. Дівчина стояла, поставивши руки по бокам, й грізно дивилась на парубка. (поставивши руки по бокам)

5.  Хлопець, стрепенувшись, різко вскочив і побіг додому.  (стрепенувшись)
    
 ! Д. зворот відокремлюється комами і підкреслюється в реченні як обставина. 

   Що це за гамір надворі? Невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку? Так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.

    У  дворі  нашого будинку росте горобина. Давно вона росте, гордлива ті іноді журлива  красуня, з солодким червоним намистом. Кожної зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. Я  навіть не пам"ятаю коли її там  ще не було. Стара вона та розлога. Ніби царівна усьго саду. Останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі - птахи. Щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої пригоди...

   Ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким  деревом.

- Люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла  свої ягідки, наше улюблене ласування.

-Так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки.

-Ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам - ніжним голосочком відповіла садова царівна. -Якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. Так я й стояла б в зажурі весь час.

-Та ми ж друзі! І завжди будемо допомагати  один -одному! Ти для нас, як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі - весело зачиркали пташеки. - Тепер жодного дня більше не буде, коли б ти журилася. Завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.