Хто такий справжній друг? Друг - це насамперед людина, спілкування з якою не тільки дає мені задоволення, а й сприяє моєму духовному розвитку. Поширеною, є думка, що друг - це той, хто поруч, коли в тебе якісь проблеми, тобто "пізнається в біді". Але це не єдине і не головне. Друг - це той, хто поруч завжди. Зі справжнім другом має бути цікаво завжди. Спражній друг порадить як бути в тій чи іншій ситуації, не підставить тебе в скрутну хвилину.
І коли ти дійсно в такій ситуації розраховуєш на свого друга, бувають випадки, що він підставляє. І людину, яку вважав другом - виявилась підлою. Така ситуація застає нас зненацька. Ми виявляється не готовими до таких подій. Людину це вибиває з "колії", і в такі моменти, важко уявити, що вважав цю людину другом. Тоді підступний ворог видається не таким поганим. Бо від ворога і так нічого доброго не чекаєш. До його вчинків людина готова заздалегідь. А від друга, справжнього друга, який був з тобою завжди поруч, і підставив в скрутну хвилину ми не готові.
Дружба пробуджує в людині найкращі якості.
Істинний друг не залишить тебе в біді, буде поруч з тобою і в радості, і в смутку. Як радісно зустрічав Пушкін свого ліцейського друга Івана Пущина, який, незважаючи на найсуворішу заборону, не побоявся відвідати поета в засланні. І посилаючи одному вірш в Сибір, поет звертався до нього зі словами: «Мій перший друг, мій друг безцінний!»
Маючи відданого друга, ти відчуваєш себе в житті впевненіше, спокійніше. Ти відчуваєш свою потрібність. І навколишній світ тобі здається краще.
Пред'являючи до своїх друзів високі вимоги, ти сам повинен відповідати їм. Сократ говорив: «... добре було б, щоб людина оглянув себе, скільки він коштує для друзів, і щоб старався стати якомога дорожче. У такому разі друзі не так би йому змінювали ».
У мене є справжня подруга - моя однокласниця Марина. І хоча в нашій з нею дружбу ще не траплялося серйозних випробувань, я впевнена, ми не зрадимо один одного.
І дуже сумно, «якщо друг виявиться раптом ...»
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Українська мова-3 клас.казка про сонце.дуже-дуже дякую
– Ж-ж-жарко... Ж-ж-жорстоке Сонце.
Образилося Сонце, сховалося за хмару. Похмуро стало, квіти пелюстки згорнули, мурахи свої домівки позачиняли.
– Як тепер без Сонечка жити? – зашепотіли Дерева.
– Ось я,– сказав хтось ледь чутно, і всі побачили червонокрилого жучка, якого теж Сонечком звали.
– А ти можеш землю зігрівати? – спитали Дерева.
– Ні,– зітхнуло Сонечко,– я попелиць знищую та інших дрібних шкідників.
– За це тобі, Сонечку вклонилися Дерева і знову зашепотіли: – Як без Сонечка жити?
А Джміль гудів:
– Ж-ж-жаль, квіти пелюстки згорнули, ж-ж-жаль.
– Жаль?! – обурилися Дерева. – А хто Сонце жорстоким назвав?
Став Джміль у Сонця пробачення просити:
– Ж-ж-жити без тебе не можна, пробач мені.
Виглянуло Сонце з-за хмари, усміхнулося. Зраділи дерева, квіти розкрилися, а Джміль над ними гудів:
– Ж-ж-жарко, але не дуж-ж-же...