Текст міркування на тему: навіщо нам бібліотеки

Тема легенька можна самим легко написати...даю підказку щоб читати книжки...а за до книжок ми розвиваємось,розумнішаємо,розвиваєм уяву

Біліотека - це незвичайне місце, в якому забуваєш про цас про те хто ти, в якому столітті живеш. Коли я заходжу в бібліотеку я зразу ж відчуваю дивний, але водночас чарівний запах нових книжок. Я дуже люблю бібліотеки, там я можу знайти цікаві книжки.Мені дуже подобається читати і дізнаватися про щось нове. Кожна книга особлива. Я прочитала вже багато і з кожної книжки я дізналась те, що я шукала протягом багатьох років. Для мене бібліотека - це машина часу, оскільки я можу взяти книжку і читаючи її потрапити в зовсім інший світ. Найбільше я люблю історичні книжки. З них я можу дізнатися про те, що було колись і порівняти з сьогоденням. Мені цікаво як люди жили колись, спілкувались один з одним, яким був їх одяг, як вони відпочивали, як проходила війна тоді. Нажаль війна дуже болюча тема для України протягом багатьох столітть. Війна прийшла знову. Думаю в майбутньому наші онуки прийдуть в бібліотеку і будуть читати про нашу війну, як казку. Я хочу щоб вони знали що таке війна тільки з книжок, а не з власного досвіду.

Мое любимое произведения А.С. Пушкина Евгений Онегин Пушкин...Мое любимое произведения А.С. Пушкина. Скачать сочинение. Тип: Эссе. … Но больше всего мне понравился роман в стихах «Евгений Онегин». Главными героями произведения являютсяЕвгений Онегин и Татьяна Ларина.litra.ru›Сочинения по литературе›Пушкина Евгений Онегин Пушкин а.с копия ещё3СочинениеМой любимый герой в романе А.С. Пушкина "Евгений Онегин". … Но, лишь роман я прочитала, Решила всё-таки сказать, Что наслажденье получила, И написать стихи решила Я о герое об одном.lifestar.pl›my14.htm копия ещё

     Я народилася та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнена, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотіла подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.

Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібною та коханою. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.

Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…

Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.

Невже можна все це покинути і поїхати на чужину, де нема таких чудових краєвидів, розумних, доброзичливих та веселих людей, мелодійної та цікавої мови!

Read more: http://ycilka.net/tvir.php?id=877#ixzz41eaJuqCm