Текст миркування для чого трибни библиотеки

Бібліотека - це місце, де зберігаються книжки. Я вважаю, що бібліотека потрібна для того, щоб людина могла взяти для читання будь-яку книжку. Там зберігаються книжки, які зараз вже купити не можна. Я переконаний, читаючи книжки, ми пізнаємо багато нового, цікавого, починаємо мислити по іншому. Я вважаю, що бібліотеки дуже потрібні людині. Бібліоте

Великдень...Це дуже важливе свято як усього світу, так і моєї сім'ї. Навіть з самої назви ми бачимо, що це щось важливе, адже складаєсь з 2 слів:  Великий і День. Справді цей день є величним адже саме тоді воскрес із мертвих Ісус Христос - наш Бог та покровитель.  На теренах України святкувати Великдень як Воскресіння Христа почали ще наприкінці перешого тисячоліття, з приходом християнства й святкується сьогодні. Кожна родина святкує цей день по-різному. Одня сім'ї збираються разом і їдять свячену їжу, інші як звичайного дня просто сидять та дивляться телевізор. Особисто моя сім'я відсвятковує Великдень ось таким чином. Дуже-дуже рано, близько п'ятої години ранку, ми прокидаємося та йдемо до церква зі святковими кшиками, щоб посвятити паску. Потім, посвятивши їжі, йдемо додому й накриваємо самачний стіл зі свячених продуктів. Ми снідаємо та лягаємо трішечки відпочивати. Зазвичай після невеличкого відпочинки мама і тато звонять своїм друзям та родичам і організовують пікнік. Мені це дуже подобається адже тоді я мою змогу привітати своїх друзів, братів та сестер з цим чудовим святом, граюся з ними та розважаюсь. Цілий день проходить дуже класно. Я із великим-првеликим задоволенням можу сказати, що саме Великдень - це моє улюблене свято, який єднає нас та зближує. 

Суми – невеличке місто за мірками сучасних європейських мегаполісів, лише 270 тисяч жителів, але привабливе своїм тихим спокійним життям. Вулиці тонуть у зелені, де-не-де височіють дзвіниці церков та храмів, найвідоміші з них Преображенський та Троїцький собори.За давньою легендою, свою назву поселення отримало в 17 столітті завдяки козацькій знахідці – біля річки, що впадає в Псел, до рук козакам потрапили цілих три сумки з грошима. Відтоді і річка стала Сумкою, і місто Сумами. У центрі навіть пам’ятник споруджено на одній з центральних вулиць у вигляді фонтану-колодязя з підвішеною торбою. Всі, що минають його, обов’язково змочують у ньому свої гаманці, щоб привабити гроші.А візиткою міста є дерев’яна альтанка з мереживною різьбою, побудована без єдиного цвяха, до речі, єдина споруда з дерева, що вціліла під час фашистського нашестя. Кажуть, її побудовано саме на тому місці, де колись намагалися знайти нафту, і ось тепер замість бурової вишки, на щастя, височіє ця гордість сумчан, обсаджена пишними рожевими флоксами.Дуже полюбляють і сумчани, і гості міста відпочивати у міському Парку культури імені Кожедуба, адже тут часто відбуваються різні виставки, фестивалі та інші культурні заходи. Для тих, хто захоплюється спортом, є стадіон «Ювілейний». А ще улюблені місця сумчан – звичайно ж, пляжі на березі Псла.Хтось сперечатиметься, що є на світі і гарніші місця, ніж Суми, але для жителів міста воно найпривабливіше і найрідніше.