Якийсь подорожній, бородатий дідуган, нахилився до кринички. 2. Неподалік подорожнього лежить його ноша , вовняна сумка, наповнена різьбленими орлами. 3. Дядько Ясько, легендарний мореплавець, на схилі віку зібрався провідати рідні місця. 4. Вечірня зірка, далека невідома красуня, алмазно світить із неба на чабанське подвір’я. 5. Світлою порошею курить Чумацький Шлях, шлях твоїх пращурів. 6. Старшокласники, хлопці й дівчата, невдовзі позникали в зелених виноградних хащах. 7. Щоранку тут можна побачити бійця морської піхоти Мартина Мамайчука
Объяснение:
ответ:Літо. Сонячне, тепле, печеня, гаряче, задушливе, посушливе, золоте, врожайна, щедра, коротке, довге, раннє, запізніле, пізніше, дощове.
хвилі-Велика, блакитна, морська, невеличка, океанічна, синя, чорноморська, азовська, емоційна
хмари-Легка, пухка, грозова , прозора, Світла, холодна, фантастична
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Напишіть невеликий твір в будь якому стилі з планом
План
1.Хата у садку.
2.Повернення до рідної домівки.
3.Примноження краси.
Немає нічого милішого за рідну землю. Калина стоїть у лузі, тополя на околиці, лелече гніздо, теплий запах лісових квітів - все це рідна земля, все це моя Батьківщина.
Самотня хатина в дідусевому садочку. Вона стоїть краї вулиці. Приземкуваті вікна, підведені синькою, стережуть весняний сад. Там дерева, виплекані дідусевими руками , і калина, випещена бабусиною рукою, і квіти, посаджені ще мамою у дитинстві. Це моя маленька Україна, моя Батьківщина.
Ми з батьками влітку завжди приїжджаємо сюди. "Як приємно повертатися додому знову і знову, ніби поринаєш у своє дитинство, безтурботне, світле, радісне...", - говорить мама.
Вона пригадує, як бабуся навчала її:"Людина повинна не просто жити на світі, користуючись дарами природи, а створювати навколо себе красу. І не обов'язково будувати великі замки, висячі сади, створювати водні каскади. Просто посади квітку. Доглядай її, і коли вона розквітне, зазирни у неї. Ти побачиш красу природи, красу свого рідного краю, своєї України".
Вже давно постаріла бабуся, і мама виросла, а звичка саджати кожної весни квіти залишилася в неї назавжди. Тому повертається вона знову і знову до батьківської оселі, щоб примножити ту красу, якою так щедро обдарована наша Батьківщина.