Твір на тему "людина, яка не зрадить"​

Выбирай какое нравиться, солнце

Є багато різних свят, які мені подобаються і на яких я чекаю, але любимо це Новий рік. Завжди з нетерпінням чекаю Нового року, з якимось неймовірно радісним та казковим передчуттям. Приємно ігати, як всі метушаться, готуються до свята, купують і вбирають ялинки, вибирають подарунки для друзів та сім'ї, купують усілякі фрукти, цукерки, шоколад. Ми готуємось до Нового Року завжди наперед. Спочатку ми купуємо ялинку, ставимо її у чільне місце в будинку, потім прикрашаємо яскравими маленькими ліхтариками, іграшками, гірляндами, цукерками. Потім розвішуємо гірлянди та різнокольорові кульки по кімнатах. У будинку панує святкова новорічна атмосфера. Мама завжди готує дуже багато смачних страв, коронну страву кожного нового року. Олів'є, різноманітні салати, запіканки

если не то потом скажи

Объяснение:

Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невідривною від долі української мови.

Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.

Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.

Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що "малоросійського язика" взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак...