Диалог людина з якои я беру приклад

Сьогодні канал "1+1" проводив опитування перехожих за темою "Людина, з якої я беру приклад". Ніколи не думала/не думав (залежно від статі), що потраплю в якусь подібну ситуацію. І от, підходить до мене журналіст з мікрофоном у руці і запитує:
     - Доброго дня! Ми проводимо соціальне опитування "Людина, з якої я беру приклад". Скажіть, будь ласка, а чи маєте Ви людину, з якої берете приклад?
     - Звичайно! - розгублено промовляю я, перебираючи в голові варіанти відповіді.
     - І хто ж це?
     - У мене є кілька варіантів: моя мама/мій тато (на вибір), мати Тереза, Леся Українка/Тарас Шевченко (тут вже можна вписати будь-кого, з кого береш приклад).
     - А з кого ж найбільше?
     - Швидше за все, з своєї матусі/свого батька (на вибір).
     - А хто Ваша мати/Ваш батько (на вибір) за професією і, що ж вона/він (на вибір) такого видатного зробила/зробив (залежно від попереднього вибору)?
     - Найперше, це те, що вона/він (на вибір, можна то все розповідати і за обидвох, а не за когось одного) дала/дав (залежно від попереднього вибору, якщо за обидвох, то буде - дали) життя. Я дуже вдячна/вдячний (залежно від статі) своїй матусі/своєму батьку/своїм батькам (на вибір) і завжди братиму з них приклад!
     - Дякую за увагу! До побачення!
     - До побачення! - відповіла/відповів (залежно від статі) я, щиро посміхнувшись журналісту та оператору телеканалу "1+1".
Ох, цікаво ж, коли ж то мене покажуть по телевізору! Дуже хочеться, щоб матуся/татусь/батьки якнайшвидше побачили, як сильно і міцно я їх люблю...

Сподіваюсь, що до

                        Що таке подвиг?

Кожна людина по своєму впливає на своє оточення. Оскільки людське життя складається з різноманітних дій, то деякі, найцінніші, ми вважаємо подвигами.

Прийнято, що людина є тим, що вона чинить. І подвиг для кожного має своє, відмінне від інших, значення. Це ж залежить від людини, погодьтеся. Для когось і потопаючу людину врятувати — не подвиг. А іншому подолати власні лінощі та взятися за пилососа вже за щастя, і здається, ніби подібні дії заслуговують гарненького ордена з стрічечками! Є такі ситуації, коли слід поступитися власними зручностями заради інших людей: запропонувати сісти в транспорті літньому пасажирові, відвідати хворого товариша тощо. Такі дії є виявами моральної активності, вони свідчать про небайдуже ставлення до інших і вже є маленькими подвигами.

Серед цих різноманітних людських вчинків є такі, які можна вже вважати подвигами. Подвиг, як свідчить досвід людей, - це дія, що потребує надзвичайного напруження фізичних сил, самопожертви, ризику для життя. На відміну від морального вчинку подвиг ґрунтується на тих моральних приписах, які є очевидними, зрозумілими для більшості і які не потрібно утверджувати.

В історії кожного народу є багато прикладів подвигів в ім'я свободи рідної землі. Саме такі самопожертви  мають право зватися справжніми подвигами.

Особисто для мене, доброзичливість - повсякденна справа і я не вбачаю у ній нічого складного. Та є такі люди, що лише у певному суспільстві стають доброзичливими, і при цьому докладають багато зусиль. Іноді я замислююся над тим, що це за тип людей. Якщо ти з малечку любиш  поважаєш людей, то своє ставлення до них проявляєш тільки у теплих відносинах, і важливим інструментом тут слугує доброзичливість. Та напевно є люди, що відштовхують від себе суспільство, через різні причини - можливо, хтось не вгодив чи образа затаїлася на серці. Через, здавалося, такі різні дрібнички ці люди замикаються у собі і не хочуть ділитися своїм добром з іншими. Для них доброзичливість стає чимось неосяжним і далеким. Я зовсім не розумію таких людей, і вірю, що цу нашому суспільстві їх небагато.