Вечірне сонце, дякую за день! Вечірне сонце, дякую за втому.За тих лісів просвітлений Едемі за волошку в житі золотому.За тиій світанок, і за тиій зеніт, і за мої обпечені зеніти.За те, що завтра хоче зеленіть, за те, що вчора встигло оддзвеніти.За небо в небі, за дитячий сміх.За те, що можу, і за те, що змушу.Вечірне сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу.За те, що завтра жде своїх натхнень.Шо десь у світі кров ще не пролито.Вечірне сонце, дякую за день, за цю потребу слова, як молитви.II. Два прийменники з тексту розберіть як частину мови (письмово СкористайтесяПоданок нижче схемою. .​

Осінь — прекрасна пора. Мабуть, найкрасивіший період року. Всі дерева в парку одягнені в розкішні жовті кожушки. Земля встелена чудовим золотим килимом. Ступаєш по ньому — відчуваєш приємну м’якість під ногами. І чуєш приємний шелест яскравого листя. Так і хочеться впасти й заритися в цей дивовижний килим глибше, зануритися в море з листя з головою! Але озираєшся навколо та помічаєш інших перехожих. Розумієш, як безглуздо виглядатимеш в їхніх очах і стримуєшся…

Але іноді можна і дати волю своїм почуттям. Наприклад, якщо прогулюєшся парком з друзями. Для мене це найвеселіше проведення часу. І навіть легкий осінній дощик нездатний зіпсувати мій чудовий настрій.

Осінь у парку демонструє нам дивовижні метаморфози, що відбуваються в природі. Кожне дерево ніби палає вогнем. Різноманітність барв осені вражає. Особливо яскраво виглядає горобина. Грона її червоних ягід звисають, наче виноград. Дивовижна краса навкруги!

Поступово теплі деньки змінюються все більш прохолодними. Зникає привітне сонечко, і мій настрій погіршується. Бажання гуляти осіннім парком зникає…

Але я не дозволяю собі піддатися депресії та знаходжу розраду в теплі хатнього затишку. Порятунком стають улюблені фільми, книги, комп’ютер, рукоділля.

Объяснение:допомагаю людям :")