Розібрати на українській мові слово дятел фонетичний розбір

У народній творчості є багато різних та цікавих жанрів. Але на мою думку, прислів'я є одним із найцікавіших жанрів.Адже народ коротко та влучно характеризує людину, її поводження.

Прислів'я "У чужому оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає", є дуже влучним образом людей, поведінка яких дуже подібна до тих Варвар, які дуже люблять встрявати не у свої справи.Наприклад, у прислів'ї "У сусіда і трава зеленіша" є майже синонімом цього прислів'я. Я вважаю, що дуже багато сучасних людей гають за життям одне одного, і буває, починають шепотітися у неї за спиною. Хоча самі "не помічають" своїх помилок.

На мою думку, це дуже неправильно, і перед тим як дивитися за чужими порошинками, то спочатку треба придивится, а чи немає у вас пенька, а якщо його немає. то треба слідкувати, щоб жодна порошина не потрапляла у наші очі.Але ідеальних людей немає, томі насамперед потрібно слідкувати за собою, а інших не вчити. Тому що завжди знайдеться кому навчити, а от до не кожен здатен.

ось такий невеличкий твір. Якщо сподобалося Кажуть, що у мене твори виходять!))) 

"Хуха-Моховинка" Василя Королів-Старого

      Хуха-Моховинка була лісовою, боровинкою Хухою. У старому бору спонвіку жив увесь її рід. Вона була наймолодшою серед Хух. Пухнаста, як мох, тільце врите довгою вовничкою, тільки мордочка, як садова квіточка, та лапки, рожеві зісподу, були голенькі. Колір вовнички мінявся від того, біля чого вона з'являлася. Моховинку дуже любили в родині, і не тільки за те, що наймолодша, а й за те, що була добра, лагідна, слухняна і роботяща.

      Моховинка сама зробила собі хатинку між корінням великої сосни: позатуляла всі дірки та щілини сосновими галузками і м'яким зеленим мохом.

      Але недовго судилося Моховинці насолоджуватися хатнім теплом. Старий дід, який прийшов рубати сосну, знищив її хатинку. Все було понівечено і розкидано. Занепокоєні тим, що не по закону рубають ліс, Хухи привели лісника. І серед них - Моховинка. Не про себе вона дбала, хоча так постраждала, а за весь свій рід на землі!

      Багато хто з Хух звав її до себе, але Моховинка добре знала звичаї, за якими Хухи повинні мати окремі хатинки.

      Не знайшовши хатинки в лісі (все було позаймане Хухами), знесилена, перемерзла, вона з'явилась у теплій хаті, серед кіз, які співчутливо вислухали бідолаху і запросили лишитися та оселитися. Пройшов час, і у Хухи з'явилися нові друзі - хлопчик та дівчинка, які весело бавилися з затійницею. Маючи добре серце, Моховинка виручила з біди козу Лиску, за що діти біли їй дуже вдячні: приносили все, що їм давали смачного.

      Дуже сумувала Хуха за своєю родиною. І тільки нещасний випадок (знову з-за старого діда, який поранив їй лапку) допоміг їй опинитися серед лісу.

      Як зраділи всі Хухи її появі! Дружні, вони разом вибудували нову хатку. Все було добре у Хухи.

      Раптом сталося так, що Хуха-Моховинка віч-на-віч зустрілася з дідом. Але тепер він безпомічний, знесилений. Добре серце Хухи не пам'ятало зла, і вона поспішає на до Побачивши ту, що покалічив, старий приготувався для помсти, а одержав порятунок.

      Не захотіла Моховинка, щоб її було віддячено, бо Хухи роблять добро з повинності. Про одне попросила - розповісти людям, що Хухи добрі й не пам'ятають зла.

      Ця казка несе непереможну силу добра, вірності, любові. Читаючи про Хуху, я згадував і Карлсона, який з задоволенням бавився з Малюком, і роботящу Попелюшку, і Герду, що змогла перенести всі страждання на шляху до зустрічі з Каєм.