1) простим є речення а. нащо мені когось лякати , коли сам у революцію був ляканий б. біля куреня сушився сак, він пахнув зіллям і рибою в. звірок ворухнув вухами і , дивлячись на неї , спустився нижче г. вивірка блискавкою майнула на друге дерево, а заєць сторчма кинувся у кущі 2) позначте рядок у якому всі дієслова одновидовими а. прочитати написати відвідати тупати б. писати турбувати вітати читати в. захищати малювати грати знайти г. хотіти летіти відвозити вирости 3) прикладка є у реченні а. любов до тебе я могла б перемогти б. у нас завжди високо цінували ввічливість в. озеро світязь є найбільшим в україні г. прохання відповідати вивело його із забуття 4) позначте рядок у якому головне слово у словосполученні виражено прислівником а. розрісся в саду б. загадка любові в. уважний до брата г. дуже повільно ґ. п'ять ночей , два ящика д. дехто з нас , я з вами 5) позначте рядки у яких усі слова належать до незмінюваних 1. стілець садок ніж ведмідь сміливість 2. mерсі комюніке потихеньку лише гарно 3. новий теплий радісний добрий срібний 4. зліва по-дружньому морж кров
Ответы
Колись, коли сонце розкидало свої промінчики по землі, у садку росла гарна клумба. І була там єдина, найкрасивіша квітка-фіалка. Завжди, коли хтось проходив біля неї, усміхався. Фіалка завжди вважала, що вона своєю красотою керує усім, що біля неї- водою, сонцем, хмарами. Але, одного разу, про це дізналася вода і дуже образилася на фіалку, бо та не слухала її, що та дає їй життя і красоту. Наступного разу, сонце знову пестило землю своїми променями. Але у цей раз, коли хтось проходив біля клумби ніхто не посміхався. Фіалка вмирала. Вона не знала чому, кого біля неї нема? Глядь, сонце є, хмарки теж, немає тільки водиці. І тільки тоді фіалка зрозуміла, що робила вода для неї. Рослина звала її, звала, а вона не приходила. Квітка, вже давно розчарувавшись, почала помирати. Однак, вона почула, як з весеою пісенкою до неї прямує її подружка-вода. Як тільки вона прийшла, фіалка відчула сили, і стала буяти своєю красотою. Більше вони ніколи не розлучалися, фіалка зрозуміла, що дружба-це найголовніше. Що маючи дружбу, ти маєш все.
Колись, коли сонце розкидало свої промінчики по землі, у садку росла гарна клумба. І була там єдина, найкрасивіша квітка-фіалка. Завжди, коли хтось проходив біля неї, усміхався. Фіалка завжди вважала, що вона своєю красотою керує усім, що біля неї- водою, сонцем, хмарами. Але, одного разу, про це дізналася вода і дуже образилася на фіалку, бо та не слухала її, що та дає їй життя і красоту. Наступного разу, сонце знову пестило землю своїми променями. Але у цей раз, коли хтось проходив біля клумби ніхто не посміхався. Фіалка вмирала. Вона не знала чому, кого біля неї нема? Глядь, сонце є, хмарки теж, немає тільки водиці. І тільки тоді фіалка зрозуміла, що робила вода для неї. Рослина звала її, звала, а вона не приходила. Квітка, вже давно розчарувавшись, почала помирати. Однак, вона почула, як з весеою пісенкою до неї прямує її подружка-вода. Як тільки вона прийшла, фіалка відчула сили, і стала буяти своєю красотою. Більше вони ніколи не розлучалися, фіалка зрозуміла, що дружба-це найголовніше. Що маючи дружбу, ти маєш все.
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос: