Складіть речення за схемою, назвіть синтаксичну конструкцію. ( ), ( ) : (

Сколько лет делал,а тут забросил :конюшню сломал

1. Називний (Н.) є — хто? що?; батько, пісня

2. Родовий (Р.) немає — кого? чого? до кого? до чого?; батька, пісні

3. Давальний (Д.) даю — кому? чому?; батькові(-у), пісні

4. Знахідний (Зн.) шукаю, бачу — кого? що? про кого? про що?; батька, пісню

5. Орудний (Ор.) орудую, милуюся — ким? чим?; батьком, книгою

6. Місцевий (М.) стою, знаходжуся — на (у) кому? на (у) чому?; на батькові(-у), у пісні

7. Кличний (Кл.) вживається як звертання батьку, пісне

Закінчення іменника залежить не лише від того, у якому відмінку й числі він стоїть, а й від його відміни та групи, а іноді — і від значення. Тому в іменниках української мови багато різних закінчень.

Нижче, у таблицях, наведено буквені (не звукові) відмінкові закінчення іменників за відмінами й групами. Якщо в різних іменниках тої самої відміни й групи виступають різні закінчення, то вони подаються через кому: дуба, лісу — -а, -у. Паралельні закінчення в тих самих іменниках подано через похилу риску (це означає: або, або): на коні, на коневі, на коню — -і /-еві/ -ю. Закінчення, що трапляються, як винятки, взято в дужки: бабів— (-ів). Знаком □ показано нульове закінчення: парт, площ — □.

Объяснение:

Уточнювальні відокремлені члени речення вимовляються з особливою інто­

нацією й уточнюють, пояснюють, конкретизують значення головних чи другорядних

членів речення. Уточнювальні члени речення є тими самими членами речення, що й

слова, які вони уточнюють.

На письмі уточнювальні члени речення відокремлюються переважно комами,

іноді — тире.

Уточнювальними членами речення можуть бути:

1) підмети: Сухобрусові дочки, Марта й Степанида, були малими дуже гарні

дівчата (І. Нечуй-Левицышй);

2) присудки: Хлопець за два роки змінився, виріс, змужнів (О. Хапать ко);

3) означення: Ніч була гаряча, жнив’яна (І. Нечуй-Левицький);

4) додатки: Ніхто ще так не описував наших лісів, їхньої багатої флори, їхніх

щедрот і краси (Л. Волощук);

5) прикладки: Коли ви мені, старому батькові, не ймете віри, то я запишу на

папері (І. Нечуй-Левицький);

6) обставини: Он там, на горбку, має бути весела батьківська хата

(Ю. Мокрієв).

(І Увага! При відокремлених уточнювальних членах можуть вживатися слова

І окрім, крім, замість, за винятком, зовсім та ін.: Щемить — і вибух десь тут,

_| зовсім поруч (В. Козаченко).

Відокремлені другорядні члени речення можуть бути уточнювальними (поясню-

вально-уточнювальними зворотами). Уточнювальні члени речення конкретизують

поняття, звужують його. Вони бувають поширеними і непоширеними, наприклад: Її

зір немовби хотів проглянути аж туди, в саму незрозумілу й моторошну тайну без­

конечності (Ю. Смолич); Я хочу встати вранці, на зорі (Л. Костенко); А там, за

Ятранню,- Веселі Боковеньки! (М. Вінграновський).

Уточнювальними можуть бути всі члени речення, крім підмета.

Уточнювальний член речення до підмета і до додатка виконує функцію прикладки,

наприклад: Скоріше буже приїздила мати їхня, Ярина! (К. П ісоцький); Він дзвенів не

раз, переливався, споконвічний голубий Дунай (М. Рильський); Добрим словом

годиться згадати сьогодні турботливого батька Лесі — Петра Антоновича Косача —

і матір ї ї — відому нашу письменницю Олену Пчілку (О. Гончар).

Объяснение: