Твір про осінь з складнопідрядними реченнями

Осінь це чудова пора року ,птахи відлітають в теплі краї,школярі ідуть до школи . Приходить осінь і зафарбовує все в різні кольори : зелений ,жовтий ,червоний, помаранчевий. Вітер зриває листя різнокольорове ,і воно падає на тебе, здається ніби це дощ тільки із листя .Також вже стає холодно ,потрібно одягатися тепліше.Небо міняє свій колір на сірий, стає пасмурно.І коли ти вже лягаєш спати чується як в вікно б'ються маленькі крапельки дощу. Осінь це золота пора року !

У наш досить складний час, час, коли шкала моральних принципів та людських цінностей суттєво змінилася не в кращу сторону, коли матеріальні блага ставляться вище духовних надбань, інколи починає здаватися, що з нашого життя зовсім пішли честь та благородство, милосердя та доброта. Але це зовсім не так, бо й сьогодні існують одвічні людські цінності, на які не зможуть вплинути ніякі історичні кризи та зміни суспільства. Ці цінності будуть існувати вічно і вічно будуть знаходитися люди, якім притаманні такі якості, як гідність і благородство.

У своєму житті людина постійно зустрічається як з чесністю, так і з підлістю, як з щастям, так і з горем. У нашому житті бувають не тільки радощі, а й страждання. Наші душі перевертаються всепоглинаючою любов’ю, або таким же всепоглинаючим почуттям ненависті. Достатньо часто виникають ситуації, коли нам потрібно від чогось відмовлятися і йти на жертву не тільки заради себе, а й заради інших – заради своїх близьких та рідних, заради друзів і товаришів. Інколи виникають ситуації, в яких потрібно піднестися над своїми починаннями і першими емоційними поривами не тільки нам самим, а й нашим друзям.

Наше життя досить часто вимагає від нас благородних вчинків, вимагає з гідністю жити і працювати, з благородством ставитися до матеріальних і духовних благ, до людей, які нас оточують. Ми повинні з гідністю переживати і радість, і горе, бо коли настане час відповідати за всі свої вчинки, слова та думки перед самим строгим суддею – перед своєю совістю, не у кожного з нас станеться сил подивитися своїй совісті в очі, бо на це спроможна лише благородна та гідна людина.

У найскладніших обставинах, навіть тоді, коли виправити ситуацію здається неможливим, ніяк не можна переступати ту межу, за якою кінчається володарювання людського розуму над нашими вчинками і починається темна влада егоїстичних бажань та інстинктів. Треба утверджувати, розвивати, берегти і підносити свою гідність, треба завжди бути благородною людиною.

У моєму садку коло клумби стоїть білокора берізка.Вона стоїть тут вже давно, як народилася я.Її тут посадили у день мого народження тому, що мама як тільки мене народила, подзвонила татові і попрохала приїхати.Через 20 хвилин тато був вже там і милувався мною.У мить мамі стало погано, бо в неї заболів живіт.Тато зі мною вийшов з палати.Через годину вийшли з палати лікарі і сказали, що мами більше нема.Тато, знавши що маміне улюблене дерево-берізка посадив її біля нашого двора.І для нас це дерево-символ мами.