Напишіть твір-замальовку від імені письменника «ніхто не бачить, як сирота плаче». обсяг – до 1, 5 сторінки. у творчій роботі використайте прості речення, ускладнені поширеними звертаннями. уведіть у речення 3-4 доречних фразеологізми. підкресліть поширені звертання і фразеологізми. !

Всі рівні за потенціалом іскри Божої.Але не всі рівні по мірі її реалізації.
Ось ви взяли насіння - вони рівні.Посіяли. Одне пропало, інше чахне, інше тільки листя дало, а інше принесло плід.Ось така рівність - не рівність.
Всі багаті вважають,що всі окрім його нещасні, а він щасливий.Ні,матеріально нічого не доведеш,ми маємо мислити морально.І як сказаноу вище написаній фразі«Ніхто не бачить, як сирота плаче» - багатим байдужа думка нижчих людей вони егоїсти.
І буде таке що "сирота" попросить у нього до а він у відповідь відвернеться.Тому давайте будемо вважати, що ми всі однакові, але не різні.
Ναζαρ

1. Олесь Терентійович Гончар писав, що  мова наша запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів.

2. І. Срезневський писав, що без усякої науки, крім знання рідної мови, можна обійтися.

3. Володимир Сосюра закликав любити Україну всім серцем.

4. В одній зі своїх статей письменник С. Носань гнівно запитує про те, чому ж ми самі часто нехтуємо мовою материнською, цим скарбом, з якого виростаємо, яким живемо і завдяки якому маємо велике право й гордість іменуватися народом українським.

1. Редактор попросив новенького, щоб той розказав йому трохи

про себе та про своє життя-буття.

2. Хтось із присутніх в, що життя Лукії не справляє на нього враження.

3. Мені натякнули, що краще не втручатися в їхні справи і в їхнє життя.

1. Олесь Терентійович Гончар писав, що  мова наша запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів.

2. І. Срезневський писав, що без усякої науки, крім знання рідної мови, можна обійтися.

3. Володимир Сосюра закликав любити Україну всім серцем.

4. В одній зі своїх статей письменник С. Носань гнівно запитує про те, чому ж ми самі часто нехтуємо мовою материнською, цим скарбом, з якого виростаємо, яким живемо і завдяки якому маємо велике право й гордість іменуватися народом українським.

1. Редактор попросив новенького, щоб той розказав йому трохи

про себе та про своє життя-буття.

2. Хтось із присутніх в, що життя Лукії не справляє на нього враження.

3. Мені натякнули, що краще не втручатися в їхні справи і в їхнє життя.