Іть будь мені потрібно написати твір на тему прислів"я "знання дерево , а діло - плоди"

Дерево - це знання, якого не можна вкрасти. і знання, просто так не здобувайеться. А ти знаешь, що без праці і не буде плода? Якщо, ти гарненько попрацював, і трудився, то ти здобудиш чого хотів! 

"наталка полтавка", як ми бачимо із заголовку, оповідає нам про долю звичайної української дівчини. наталка працьовита і щира, чуйна і дотепна, розумна і красива як зовні, так і душевно. наталка щиро кохає петра, вона віддано чекає на нього кілька років. проте обставини тиснуть на дівчину, мати схиляє до шлюбу з іншим. прекрасно описує автор і душевні переживання наталки, і громадську думку, згідно з якою шлюб за розрахунком сприймається як цілком нормальне явище. але найбільше захоплення викликає сила духу наталки, яка не хоче коритися долі, хоче сама творити свою долю, здобувати своє щастя.

наталка перемагає обставини! точніше, навіть не стільки сама наталка, скільки щире почуття її та петра, справжнє кохання долає всі перепони, виставлені життям. цікаво, як протиставляється у творі народна мудрість, народна мораль моралі "освічених верств", які, на відміну від простих людей, не бачать великої біди у тому, щоб поступитися почуттями заради вигідного шлюбу. вже вкотре ми розуміємо, що моральна краса і чистота людини зовсім не залежить від її соціального статусу. котляревський майстерно розмежовує вічні цінності та минущі, духовне та матеріальне.

український глядач побачив у творі відображення самого себе і свого життя. але ж ті часи давно минули, люди змінилися, змінилося життя. проте справжні шедеври слова не втрачають своєї актуальності. бо, попри будь-які зміни в житті суспільства і людей, є вічні теми і вічні проблеми нашого буття, як-от: справжнє кохання, щира дружба, чистота душі та боротьба за власне щастя. завдяки беззаперечному талантові і. котляревського навіть сучасний глядач бачить відображення власних переживань у цій п'єсі, бо, на щастя, сердечність і краса людської душі все ще є важливими для нас цінностями

За що люди люблять зиму? звичайно, за красу зимової природи – засніжені вулиці й дерева, малюнки на вікнах, сліпуче сонце, що відбивається від льодяної поверхні рі я народився і все життя провів у місті, і навіть тут зима відчутно прикрашає звичні вулиці й сірі багатоповерхівки. сніг ховає під собою всі негарні речі, що є у великих містах – не дуже чисті узбіччя, ями на дорогах, електричні стовпи, непоказні будівлі тощо. проте найбільше враження справляє зима у лісі, яку я, нажаль, бачив тільки на фотографіях – календарях та картках. серед них мені більш за все подобаються такі: і ялинки, вкриті пухким снігом, велично стоять на схилі блакитних гір, а крізь їхні віти пробиваються проміні сонця, що заходить. небо низьке й прикрите хмарами, проте неповністю, і місцями видно клаптики ясного блакитного неба. відчувається такий безмежний спокій, велична краса, здається, навіть, що ти відчуваєш морозне повітря. снігу там, мабуть, по пояс, він товстих килимом покриває землю, та під ним вгадуються непевні обриси низьких кущів, великого каміння, повалених дерев.