Визначити у словах земля батьків ласкава оселя основу й закінчення

Земля- закінчення я, основа земл
Батьків - закінчення нульове, основа батьків
Ласкава - закінчення а, основа ласкав
Оселя - закінчення я, основа осел

Наталка — типовий образ української дівчини-селянки П'єса «Наталка Полтавка» І. Котляревського — один із перших драматичних творів нової української літератури, який реалістично змалював життя українського села XIX століття. В основу сюжету автор поклав типові моменти дійсності: віддання дівчини заміж за багатого нелюба і розлучення з коханим парубком-бідняком. У народних піснях, думах того часу теж дуже часто зустрічається подібна життєва ситуація. Тому головна героїня п'єси «Наталка Полтавка» — цілком типовий образ української дівчини, представниці народних мас, який завдяки вдалому перу письменника об'єднав у собі найкращі риси дівчини-українки: розум, любов, добре серце. Її духовна сила і чарівна краса дивують нас і зараз. З теплотою й щирістю змальовує письменник образ Наталки. Це — образ чесної, роботящої, здібної селянської дівчини, багатої душевною красою. Досить правдиву її характеристику подає виборний: «Золото— не дівка!.. Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, — яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить». Але не тільки цими рисами приваблює образ Наталки. Вона мужня, рішуча, з тверезим поглядом на життя. Наталка добре усвідомлює нерівність між бідною селянкою і багатим возним. «Ви пан,—говорить Наталка возному, — а я сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду». Ця розмова показує, що селянська дівчина розумніша за хитрого «юристу». Наталка не лише кохає й страждає; вона здатна захистити свою гідність, вона бореться за здійснення своїх мрій, за своє щастя. Ось чому розмова її з матір'ю про женихів показує її здатність до глибокої критичної оцінки людей. Почуття гідності, притаманне Наталці, підкреслює й пісня, яку вона співає: Небагатая і проста, но чесного роду, Не стиджуся прясти, шити і носити воду. Вона весь час турбується про свою матір, дуже лагідна і ніжна у розмові з нею, що свідчить про велику повагу і любов до рідної неньки. Та й взагалі з усіма людьми Наталка поводиться доброзичливо, з відкритою душею. «Добра дитина», — каже про неї Терпилиха. Материні сльози й докори примушують її погодитись вийти заміж за возного. Вона готова на самопожертву, щоб заспокоїти в старості матір. Така ситуація була дуже типовою для українського села XVIII— XIX століття, коли бідну дівчину примушували батьки або вона сама жертвувала своїм коханням, щоб якось забезпечити, покращити долю, злиденне життя родини. Однак покірна в одних ситуаціях Наталка здатна і до сміливих, рішучих дій. Коли повернувся Петро, вона твердо виступає проти звичаїв, не відступає перед погрозами возного і заявляє: «І коли на те йде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од Петра і за возним ніколи не буду». Так в образі Наталки Котляревський змалював типові риси простого українського народу: енергійність, здатність до боротьби, усвідомлення своєї гідності, волелюбність. Наталка, протестуючи проти одруження з возним, оцінює це одруження для себе, бідної дівчини, як кріпацтво. «У пана така жінка буде гірше наймички... буде кріпачкою», — говорить вона виборному. У цих словах чути негативне ставлення до кріпосницьких відносин. В образі Наталки Котляревський живо й реалістично підносить високі розумові і моральні якості низів тогочасного суспільства. Якщо образи возного й виборного показані в сатиричному плані, то Наталка — образ цілком позитивний. Це відчувається не тільки в її поведінці, але й у мові. А мова головної героїні милозвучна, сповнена народними прислів'ями й приказками. Кожна народна пісня, яку виконує дівчина, — це голос народної душі, справжньої, української. Мені здається, що в образі Наталки Полтавки І. Котляревський хотів показати всю красу українського народу з його неповторними традиціями, культурою, мовою; розкрити думки і почуття, якими жив наш народ у певних умовах суспільного життя, на фоні життєвих суперечностей і боротьби. Образ жінки допомагав письменникові розкрити особливості поведінки представника народу яскравіше, оскільки саме жінка часто потрапляла у пригноблене становище, але саме українська жінка завжди знаходила сили боротися за своє кохання, своє щастя й свободу.

Кожен з людей має свої особливості, свій характер та свої недоліки,тому , щоб знайти спільну мову з іншими людьми треба обов'язково мати таку рису,як гідність. Люди з цією рисою відповідають за свої слова і вчинки, вони є чесні , справедливі та співчутливі . Вони своіми вчинками доводять що найважливіше бути Людиною, мати власну гідність і тоді стосунки з іншими теж складатимуться добре. Гідність кожного проявляється не лише в його вчинках і стосунках з іншими , а й в патріотизмі. Як гідна людина може не любити рідний край? Думаю, це неможливо. Адже, я вважаю гідна людина лише тоді, коли любить свою Батьківщину, не цурається своєї мови, культури та історії. Усім варто пам'ятати гідність- риса яка є з людиною всюди, а не лише в суспільстві. Гідність кожного з нас проявляється в стосунках з родиною, ми маємо пам'ятати, що гідна людина ніколи не буде ображати інших, щось вимагати, особливо коли це стосується людей з кола сім'ї . Сучасні люди часто на ступають на свою гідність, цураючись своєї мови, відрікаючись від своєї сім'ї і тому подібне. Як на мене, це не припустимо. Кожному з нас треба вчитися справжньої гідності, потрібно її мати не лише на словах, а й показувати на діях. Думаю, тоді наш світ стане кращим. Гідність- людська риса, яка відкриває людину зсередини, показує її вірність високим моральним принципам і , звісно, її моральну чистоту