Добрати і записати по три слова, які мають таку будову: 1 префікс+корінь+закінчення. 2 корінь+ суфікс+закінчення. 3 префікс+корінь+суфікс+закінчення. а познач будову записаних слів. б склади словосполучення зы словами останньої групи.

1.Прибалтика.
3.Приймаючи.
2.Незнаю короче.
3.Приймаючи гостей, я пішов помити руки.

Розмови щодо шкільної форми точаться не один рік і серед дорослих, і серед дітей (учнів). Старше покоління — дідусі й бабусі сучасних учнів — категоричне: шкільна форма має бути обов’язковою. Із якою ностальгією бабусі пригадують коричневі платтячка, білі фартушки й такі ж бантики! Батьки нинішнього покоління дітей поділилися на дві групи. Перша група категорично проти шкільної форми. їхні аргументи: кожна дитина має право на індивідуальність, зокрема це стосується й одягу також, — це по-перше. По-друге, однакова форма, столи чітко в ряд — нагадує казарму, якість старі часи.

Друга група менш категорична: кожен навчальний заклад може мати свою форму, яка не буде схожою ні на які інші. Це має бути своя модель, своя емблема тощо. Звичайно ж, такою формою діти повинні пишатися, бо вона, певною мірою, — символ їхньої школи.

Що ж думають учні з цього приводу? Звернемося до них. Оксана Ш.: «Я не проти шкільної форми, я проти примітивного моделювання, що гається нині в багатьох школах. А ще більше проти синтетичних тканин, які шкодять дітям, хоча є дешевими». Микола О.: «Краще запропонувати не шкільну форму, а, наприклад, костюм ділової людини з відповідним набором предметів. Це дозволить учням у школі налаштуватися на робочий лад, а не на біганину по коридорах». Ірина Н.: «Кожен має право вдягатися так, як він хоче. Єдине, що б я запропонувала, — це поставити певні естетичні вимоги в стінах школи. Це стосується усіх без винятку. Поясню: в одязі має бути підкреслений діловий стиль, а не пляжний варіант чи взагалі одяг для прогулянок, вилазок, дискотек тощо».

А що ви думаєте з цього приводу?

Язик до Киева доведе! 
Музика без'язика, а людей збирає.! 
Слово до слова — зложиться мова. ! 
Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається. 
Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові. 
Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш. 
Більше діла — менше слів. 
Будь господарем своєму слову. 
Мовивши слово, треба бути йому паном. 
Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш. 
Від красних слів язик не відсохне. 
Від солодких слів кислиці не посолодшають. 
Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи. 
Від теплого слова і лід розмерзається. 
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи. 
Впік мене тим словом, не треба й вогню. 
Гостре словечко коле сердечко. 
Де мало слів, там більше правди. 
Діла говорять голосніше, як слова. 
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться. 
Добре слово краще, ніж готові гроші. 
Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш. 
За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся. 
З пісні слова не викидають і свого не вставляють. 
І від солодких слів буває гірко. 
Кого не б'є слово, тому й палиця не
Коня керують уздами, а чоловіка — словами. 
Красне слово — золотий ключ. 
Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів. 
Краще переконувати словами, як кулаками. 
М'які слова і камінь крушать. 
На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся. 
Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить. 
Не кидай слова на вітер. 
Не так то він діє, як тим словом сіє. 
Шабля ранить тіло, а слово — душу. 
Слово — не полова, язик — не помело. 
Слова пристають, як горох до стінки. 
Слово вилетить горобцем, а вернеться волом. 
Слово — вітер, письмо — грунт. 
Слово до ради, а руки — до звади. 
Слово до слова — зложиться мова. 
Слово може врятувати людину, слово може і вбити. 
Слово старше, ніж гроші. 
Удар забувається, а слово пам'ятається. 
Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує. 
Чиєсь одне слово губить діло. 
Щире слово, добре діло душу й серце обігріло. 
Як овечка: не мовить ні словечка. 
Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить. 
Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть. 
Перше погадай, потім повідай. 
Що кому треба, той про те й теребить. 
Байка байкою, а борщ стигне. 
Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив. 
Не те гріх, що в рот, а те, що з рота. 
Доведе язик не тільки до Києва, але й до кия. 
Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить. 
Дурний язик попереду розуму біжить. 
Дурний язик — голові не приятель