На мою думку вислів, що сильного доля веде, а слабкого волочить правильний. Я вважаю, що більшою мірою все залежить від самої людини, а точніше від особистості, якою вона є. Потрібно дивитись на кожного не тоді коли він на коні, а тоді, коли він, впавши, зміг піднятись. Звичайно, доля допомагає нам протягом нашого життя, але бувають випадки, коли вона, усміхнувшись, не допомагає, а навпаки. Інколи доля змінює людину кардинально. Людина робиться пихатою та зверхньою. Я не поважаю таких людей. По-пурше, вони самі себе не поважають, роблячи погані вчинки. Для мене прикладом в житті хорошим прикладом є мій друг Володимир Антошків, який вже на протязі довгого часу займається кік-боксом. Також він є призером всеукраїнських замагань та отримав книгу кандидата в майстри спорту. Його слова закарбувались у моїй пам’яті надовго: “Не той сильний, хто не падав, а той, хто, впавши, вставав”. Іншим життєвим прикладом сильної людини є грецький напівбог Прометей, який стільки витерпів заради людей, але не здався, бо доля йому у цьому допомагала. Звісно, варто згадати Григорія Многогрішного, який попри всі негаразди не здався. Як йому важко не було – він продовжував боротися. Отже, завжди поважайте себе та інших людей, тоді і доля вам усміхнеться, і Бог про вас не забуде. Багато людей вважають, що доля – щось незмінне, дане від народження. Тому люди часто вимовляють ці слова з гіркою усмішкою: доля така, доля нещаслива, доля несправедлива і гірка. І мало хто задумується про те, що він сам будує свою долю: своїми вчинками, своїми справами, навіть своїми помислами, бажаннями, почуттями. Адже це так і є! Долею зовсім не заплановано єдиний у вашому житті хід. У кожної людини є кілька можливих варіантів долі, і кожна людина сама обирає свій варіант, хоча найчастіше сама не знає про те. А потім скаржиться: доля не склалась! А треба ж просто озирнутися в минуле і подивитися, де, в який момент ти звернув на саму невдалу доріжку, де ти збився з вірної, щасливої дороги. Можливо, ще не пізно повернутися туди, до цього підступному роздоріжжя, і піти іншою дорогою, більш щасливою.
pryvalovo48
04.11.2020
Немовля ще лежить у колисці, а батьки вже розмовляють з ним. Звертаються до дитини з ніжними, пестливими словами. Втішаються, коли дитина «агукає». Намагаються зрозуміти, що маля хоче «сказати» цими звуками.
Радість приходить у родину, коли маля вимовляє перші слова: «мама», «тато». Адже це значить, що дитина починає говорити.На нашій планеті диво спілкування через слова подароване тільки людині. Ми можемо розповісти одне одному про різні життєві пригоди, що з нами трапилися, про свої мрії, поділитися радістю чи горем, поспівчувати іншим. Кожне слово, з яким ми звертаємося до інших людей, має свою душу — емоційне забарвлення. Багато залежить від того, які слова ми добираємо для спілкування, чи вміємо ними користуватися.Є добрі слова: «добрий день», «будьте здоров дякую»... Вони свідчать про вихованість людини, її культуру. Той, хто «забуває» привітатися, подякувати за послугу чи пораду, одразу справляє не дуже гарне враження на інших людей.
Є слова, які передають наш настрій: веселий чи сумний. Але є і злі слова, з яких починаються сварки і непорозуміння між людьми.Особливе значення в нашому житті відіграє художнє слово. Літературні твори з'являються завдяки тому, що є люди, які володіють даром мистецтва слова. Вони відчувають і розуміють красу і значення слова краще за інших.
Слово... Воно наш постійний супутник у житті. Лише від нас самих залежить, які слова добирати для спілкування а іншими людьми. Такі, що до нам знайти друзів, чи такі, внаслідок вживання яких втрачаються гарні стосунки. Слово вимагає обережного ставлення до себе, вміння ним правильно користуватися. І зовсім неправильно ми чинимо, коли вживаємо грубі, непристойні слова, забуваючи, що яке слово скажемо, таке до нас і повернеться. А тому прислухаймося не тільки до слів інших людей, а й до того, як говоримо самі.