9. від поданих іменників утворіть прикметники. поясніть їх написання. індивідуаліст, швидкість, область, якість, совість, виїзд, контраст, центрист, тиждень, кількість, вартість, злість.

індивідуаліст - індивідуальний (суфіксальний)

швидкість - швидкий  (суфіксальний)

область - обласний  (суфіксальний)

якість - якісний  (суфіксальний)

совість - совісний  (суфіксальний)

виїзд -виїзний  (суфіксальний)

контраст - контрасний  (суфіксальний)

центрист - центрисний  (суфіксальний)

тиждень -тижневий  (суфіксальний)

кількість - кількісний  (суфіксальний)

вартість - вартісний  (суфіксальний)

злість - злісний  (суфіксальний)

1.акула із річки на дуба пірнула,веселу зозулю на ньому почула,до неї сказала: знайшла я прикраси! на дубі зеленом ростуть ананаси.зозуля всміхнулась промовила: ку-ку якщо вже знайшла,то візьми їх у руку! 2. диваки                                                                                                                                                         був за морями витівник на прізвисько рогеллі. до меду брав собі часник, до перцю — карамелі. завжди по вулиці гуляв він догори ногами, собак на стежці поціляв смачними пирогами. а за горами був дивак на прізвисько рогатті. він задкував, неначе рак, по сінях і по хаті. як спав — на ліжко ноги клав, а голову — під ліжко. квиток на поїзд купував, а йшов по рейках пішки. і ось зустрілись на торжку рогеллі і рогатті. один з них верхи на дрючку, а другий — на лопаті. обоє задом наперед і догори ногами. обоє мали в сітях мед ще й бутлі з пирогами. сказав рогеллі: — от дивак! звідкіль такий узявся? сказав рогатті: — бачить всяк що я не в тебе вдався! ха-ха! — рогеллі реготав. хо-хо! — рогатті з нього, весь народ аж присідав реготу гучного. ото дива! ото дива! сміху впало небо! з. що? такого не бува? вірите — не треба!

Коли я була з батьками на відпочинку, я познайомилась з дуже дивною людиною.це був дідусь років 50,який не брав участі у розвагах. - чому ви не розважаєтесь разом з іншими? -вирішила запитати я.-адже тут так весело. -весело.але я вже не в тому віці, щоб бігати чи стрибати.-відповів він. -щоб було весело, не обов*язково стрибати чи бігати. -а що ж я маю робити? -зацікавився дідусь. -коли я вас побачила, ви були такі сумні, що мені теж стало невесело.може, вам   просто посміхнутись? просто так? він неочікуванно посміхнувся, і день здався мені кращим. -ти права.мені справді стало веселіше.-відповів старенький, і з посмішкою пошкандибав собі далі.