До поданих слів добери спільнокореневі збірні іменники і запиши их парами: птах, козак, учень, юнак, товариш, комаха, ворон, віти, малюк, діти

Птах - птаство, козак - козацтво, учень - учнівство, юнак - юнацтво, товариш - товариство, комаха - комаство, ворон - вороння, віти - віття, діти - дітвора, малюк - малеча

Все навкруги біле,вкрите пухнастим м*яким снігомНа гілках ялинок лежать купи снігу,схожих на величезні шапкиюНебо чисте,блакитне.На сонці сніг блищить,переливається.У лісі дуже тихо,здається,що всі сплять під білосніжною ковдроюНі,не всі заснули.Ось і чиїсь сліди на снігу.Да це ж заєць, пробіг у своєму білосніжному кожушку.Мабуть ховався тут під засніженою ялинкою від вовка чи лисиці.Сонце взимку сідає дуже рано.Осьвже рожевіє сніг на верхівках ялинок.Гілки дерев іноді риплять та тріщать від морозу.Ліс-неначе скарбниця зимових коштовностей

У кожного народу є свої улюблені рослини. В українців здавна дуже поважають ялину, вербу, дуб. Неможливо уявити собі українське село без калини біля криниці, без чорнобривців і м'яти під вікном. Образ України — це також тополя над шляхом.

Це таємниче поетичне дерево, що часто згадується в народних піснях, легендах як "сокорина". Тополями, особливо білими, та їхнім різновидом — згаданим уже осокором — обсаджували шляхи і садиби. Іноді тополі ще називали яворами. Зараз, їдучи степовою дорогою, неодмінно побачиш тополі, що бовванять вдалечині.

Тополя — один з улюблених образів української народної творчості. Він є символом краси і кохання.

Звичай вшановувати дерева, в тому числі й тополю, зберігся до нашого часу в обряді Зелених свят, коли дівчата водили "Тополю" або "Вільху".

Прикрашаючи хати й подвір'я, дівчата з піснями водили по селу прибрану зеленню дівчинку — "тополю". Усі співали:

Стій, тополенько, Стій, не розвивайсь, Буйному вітроньку Не піддавайсь.

Образ дівчини-тополі можна зустріти, наприклад, у баладі Т. Г. Шевченка "Тополя". Дівчина, довго чекаючи свого милого, перетворилася на тужливу тополю, випивши зілля бабусі-ворожки:

Зілля дива наробило — Тополею стала. Не вернулася додому, Не діждала пари; Тонка-тонка та висока — До самої хмари.

Объяснение: