1речення з прямою мовою , 1 складне речення і 1 з однорідними членами речення.

"Слава Україні", - гукало все село. (пряма мова)
 У школі говорили, що ніби уроків не буде. (складне речення)
Хоч був тато грізним, але нас дуже любив. (однорідні члени)

«…Коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…»; «Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…»; «…під боком живе панок Смоквинов, мотається туди й сюди, заложив і пере заложив — видно, що замотався: от-от продасть, або й продадуть землю… Ай, кусочок же! Двісті п’ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, і поруч з моєю, межа з межею»;

Бий, та дрібно, щоб знали чий син.

Близька соломка краще далекого сінця. 

Хто пізно  встає, тому хліба не стає.

Про вовка річ, а він навстріч.

Порожній колосок вище від усіх.

Пішов батько навпростець - нескоро вернеться.

Охота гірше неволі.

 

Українська література - це література заборонених і загиблих, розстріляних і зацькованих, вигнаних і забутих, через століття згаданих, через півстоліття надрукованих.

Мабуть, чогось такого подібного в цілому світі немає. Мова солов’їна, а тьохкають чортзна-що...

Дуже небагато людей живе сьогоденням. Більшість готується жити пізніше.

Залізка поробилися прасками ба й утюгами – пороблено?

Щастя – мов зернятко золотого піску в купі бруду, воно сяє навіть на дні пекла.

Все, що робиш, потрібно робити добре, навіть якщо здійснюєш безумство.

Люди охоче вірять у те, у що бажають вірити.